Йшов собі в кафе з ноутбуком в рюкзаку, аби творчо попрацювати. Біля одного з магазинів на честь свята бухала компанія, і найбільший мені несподівано в спину кинув: «Ей, ти шо, баксьор?!!».

За коротким і неприємним діалогом з'ясувалося, що ні, я не Олександр Усик.

Коли я вже розвернуся йти у своїх справах, в спину мені було кинуто «...хохол, бля...». Кинуто достатньо тихо, аби я міг зробити вигляд, ніби нічого не почув, і мав формальний привід спокійно піти геть.

Я пішов геть, але не спокійно. Діставшись кафе, відкрив ноутбук, і зрозумів, що працювати не можу, тим більше творчо. До мене тілько що, користуючись перевагою у кількості і вазі, доєбалося якесь мурло, доєбалося до мого чуба, і залишилося впевненим у своїй правоті і силі.

Я подзвонив хорошому другу Ladomyr Kravchuk, який живе поруч. Він підійшов, я коротко обмалював ситуацію, Ладо без зайвих питань запронував набити мудакам морди, і ми рушили до місця конфлікту.

Біля магазину мудаків вже не знайшли, тому стали осторонь почекати, в тіні, на стежці. Через невеликий час так і є, - топає стежкою те саме здорове мурло, за добавкою, в компанії якогось алкоголічного хануріка.

І коли вже я спитав його: що, він, власне, мав на увазі, коли казав «хохол», і звідки взялася неприємна інтонація, якою то було сказано, з'ясувалося, що ні-ні-ні, ви шо, хлопці, нічого поганого, просто він пишається Олександром Усиком, нашим національним героєм. Також з'ясувалося, що його звуть Юра, і він на 99% згоден з нашим трактуванням свята 9 травня, і дуже радий, що фани «Металіста» приносять на гру з «Динамо» бандерівські прапори.

Отаким неконфліктинм та патріотичним хлопцем виявився Юра, коли з ним як слід поговорити.

Як писав класик: «Не вірю в силу слова я, а вірю тільки в силу піздюлєй». 100%, що Юра, вийшовши з-під впливу нашого з Ладо шарму, швидко змінив свою думку щодо 9 травня. Але озвучена вголос, тим більше за присутності друга-хануріка, позиція вже вимагає. Як брехня, що тягне за собою інши брехню.

Тепер Юра, аби не здатися у власних очах сцикуном, має сам себе переконати, що дійсно радий бандерівським прапорам «Металіста». Людям з пластичною психікою це не важко.

Я вважаю, що така агітація - найдієвіша.

Дмитро РІЗНИЧЕНКО