Ведучи мову про вплив фейсбуку на суспільне життя в Україні, я порівняв його із рівнем впливу МВФ на соціально-економічний клімат в нашій країні. Цю обставину неможливо ігнорувати, однак політики вперто продовжують вдавати, що її не існує.

Другий Майдан постав визначальною мірою завдяки саме соціальним мережам, особливо на першому етапі, а його вплив на українське сьогодення не можуть заперечувати навіть політики. Ба більше – політики самі активно використовують фейсбук для комунікації із суспільством. Самопливом, без жодного нормативного регулювання, виникло і явище офіційного представництва у фейсбуці установ влади – від Адміністрації Президента до сільських рад.

Використання цього інструменту підлягає регламентуванню. Зовсім не в плані нормативних обмежень чи заборон. Держава, на якій лежить обов'язок планування та розвитку інфраструктури, має взяти на себе місію розвитку так само і... ні не самих соціальних мереж – це компетенція користувачів та модераторів, – а їхніх технічних платформ.

Зараз щодня надходять повідомлення про блокування сторінок відомих українських громадських діячів, які є користувачами фейсбуку. В абсолютній більшості випадків причиною бану є висловлювання щодо обставин війни Росії проти України. Теоретично пан М. Цукерберґ може одномоментно заблокувати всіх українських користувачів фейсбуку. З огляду на його поширеність в Україні це спричинить серйозний збій у комунікації, призведе до колосальних незручностей для багатьох людей.

Можна звісно спробувати здійснити безпрецедентний крок - укласти угоду, сторонами якої стануть: з одного боку держава Україна, а з іншого компанія Facebook. Предмет угоди – порядок надання послуг компанії українським користувачам, а територія її застосування планета Земля, бо українські користувачі, трапляється, що подорожують. Утім, навіть коли в Україні знайдеться державна установа, яка цілком серйозно ініціюватиме таку угоду, то нормативної бази для неї немає. Та й Цукерберґ на це не піде з міркувань рівновіддаленості держав від його глобального сервісу та через те, що українській стороні немає чого запропонувати зі свого боку. Тим часом фейсбук став платформою для волонтерського, добровольчого руху, так само як і для багатьох інших типів суспільної активності – від торгівлі до освіти.

Тому державі доведеться створювати власну технічну платформу соціальних мереж. Із технічної точки зору це цілком реально. З інтелектуально-організаційної – теж більш-менш. Із – фінансово-ресурсної, ви не повірите, але – так само.

Соціальні мережі перебирають на себе дедалі більше функцій засобів масової інформації – телебачення, радіо, газети та інформаційні портали в інтернеті на одній технічній базі. А в державній та муніципальній власності ще досі наявні – телерадіокомпанії, ЗМІ, включно із цифровими. На цій базі, у співпраці з одним з операторів мобільно зв'язку цілком реально побудувати українську платформу цифрової комунікації.

Втім про «цифровий сегмент своєї суспільної відповідальності» держава не задумується. Що ж, для того також є волонтери.