- А ви бандерівець?!

З переляком, зібравши дітей, Маша з Єкатеринбурга насторожено подивилася на мене.

- Ні! - впевнено відповідаю.

- Але ж Ви сказали, що Ви з України!

- Так.

- Значить, бандерівець. Чому нас у турагентстві й тут у готелі не попередили, що будуть українці. Як тепер відпочивати?

І людина, яка щойно муркотіла про сонце, море та кальяни, в паніці бігла на ресепшн із проханням переселити.

- Так я ж з Миколаєва.

- Яка різниця, звідки! Я і міста такого не знаю. Це напевно, бандерівський схрон! - ще більш засмучуючись і практично плачучи, істерично кричить Маша.

Ось така розмова відбулася у мене в готелі вранці перед початком чергового дня Конгресу Європейської Федерації Журналістів.

Більшість колег, коли я їм розповідав, думали, що це розіграш. А пізніше виявилося, що це типова реакція на українців мешканців російської глибинки, які нічого крім свого телевізора не бачать і не чують. І вони цілком серйозно усіх нас, громадян України, вважають небезпечними для себе та своїх дітей.

Тому наше завдання - зрозуміти, що на довгі роки росіяни зарядили своє суспільство лютою ненавистю і страхом щодо українців. І якщо за радянських часів було розмежування «західняк - значить, бандерівець», то тепер це «бандерівське» забарвлення дали всій Україні. Таким є результат роботи нових сучасних засобів доставки агітації та пропаганди. Хоча вірніше сказати, що це зброя масового психологічного та психічного впливу.

Дуже важливо усвідомити, що з радянських часів змінилася риторика. Нам, радянським дітям, тоді в СРСР розповідали про «Західну», про «бандерівців». Але цього не було по телевізору. Це було в кіно. Телефільмах. І дуже дозовано. Сьогодні це 24 години на добу і в новинах, і в публіцистиці, і скоро в кінематографі. Зброя масового психозу і страху - ось за що людство повинно буде судити російських ідеологів «русского мира».

Фактично по всьому світу вони поширили міф про якихось «хохлів», (українців), «бандерівців», «укропів», «майданутих», які переслідують усіх, хто говорить російською. Бояться вже навіть ті інтелектуальні еліти, які вважалися опозиційними стосовно Путіна. Або просто думаючі люди. Вони отримали інформацію від свого зараженого російського телевізора. Код є. І знову маємо зомбування. У радянський час людей зомбували і, судячи з усього, знову ця зомбомашіна працює. Щоправда, сьогодні це не тільки телебачення, але й інтернет. А інтернет - це не лише інтернет-видання, а й соціальні мережі. Соціальні мережі вперше стали ареною для бойових ботів і бойових тролів. Людство вперше зіштовхнулося з проблемою бойових соціальних мереж.

Сьогодні важливо згадати, хто їх створював і з якою метою. Чи не є це новою небаченою заразою масового ураження? «Газ іприт» - Третьої Світової війни.

Думаю, що Ернст, як кандидат біологічних наук, зробив свій внесок у розвиток пекельної машини. Добродєєв - це теж один із творців. Потрібно персоніфікувати відповідальність за те, що сьогодні 45-мільйонний народ перетворюється на парія. На нас навішують відповідальність за все, що Росія накоїла в Криму та на Сході.

При цьому мені здається, що Україна має дуже активно пояснювати, роз'яснювати, що відбувалося і що відбувається в нашій країні.

На це повинні бути спрямовані всі зусилля журналістів, дипломатів, державних службовців, науковців, представників культури. Але для цього важливо сформувати реально спільні цінності любові й розуміння один одного, усіх регіонів України і кожного окремо. Наша сила в єдності.

Конгрес Європейської Федерації Журналістів пройшов зовсім в іншій тональності. Європейська громадськість намагалася нас помирити, умиротворити із Союзом Журналістів Росії. І яке ж було їхнє здивування, коли ми чесно сказали, що немає конфлікту між нашими організаціями. І дуже важливо відокремити державні конфлікти від корпоративної відповідальності перед світовою та європейською журналістикою. Україна попросила, щоб наші діалоги відбувалися в рамках Східного Партнерства з європейськими країнами. Для нас важливо мати можливість бути зрозумілими для переважної кількості країн, а не тільки Росії. Думка Росії, як домінуючого гравця в журналістиці, вже враховується менше. Агітація і пропаганда - прийшли на заміну об'єктивності й неупередженості. Про ці порушення професійних стандартів можна і потрібно говорити.

Україна продемонструвала високий рівень готовності до розвитку демократії та усвідомлення народом європейських цінностей.

Під час Конгресу я підійшов до керівника однієї з медіаорганізацій, яка активно впливає на позицію медіаспільности України:

-А Ви спілкувалися з російськими туристами?

- А навіщо? Мені це не цікаво.

- Це ж зріз суспільної свідомості. Наш «інформаційний ворог» дуже сильний.

- Навіщо їхні думки мені знати. Головне - працювати, тому зараз піду працювати.

Наша комунікаційна оборона не відчула жодної реальної дії. Ми фактично маємо бути вдячні інформаційній диванній сотні, яка відстояла позиції, і тим паче в соціальному середовищі, яке Росія взагалі вважала своїм. Ми повинні зрозуміти, що головна боротьба сьогодні не тільки на Сході. Головні фронти - інформаційні - й тут наші досягнення фактично на рівні самооборони. Але надалі ми маємо визначитися, що наша сила - у глобалізації медіа, створенні конкурентної журналістики у світовій системі координат.

Перебуваючи на Конгресі Європейської Федерації Журналістів, чітко видно, наскільки ми пішли далі своїх північних сусідів у розвитку свободи слова та цінностей демократичного суспільства. Сьогодні ми протистоїмо агітаційній машині № 1. Росія нав'язує всьому світові свою велич і могутність, при цьому навіть не розуміючи, що на 100 наступних років закодувала своє населення на злобу і неприйняття. Наша сила в точності, об'єктивності та неупередженості. Наша сила в розвитку і становленні незалежних вільних медіа. Наша перемога в плюралізмі думок і свободі їх висловлювання.

Сьогодні майбутнє України залежить від нової журналістики, яка народилася в незалежній державі, а майбутнє світу залежить від Майбутнього України. Світові масмедіа, світова журналістика ставить перед собою завдання не миритися із пропагандою. Світ на боці нашої молодої, але справжньої журналістики.

Вперше в історії подальша доля цивілізованого людства залежить не від зброї, а від нашої фактичної журналістики. Прямі ефіри здатні боротися з будь-яким перекручуванням. Точність, оперативність, об'єктивність - головні принципи сучасної журналістики. Тому кожна людина, що йде до цієї професії, має розуміти, що насамперед - це відповідальність. У журналістику можуть прийти тільки сильні й мужні люди. Професійні стандарти, професійна етика - ось головні принципи нашої діяльності. Ми не зможемо інакше навести лад. Наше суспільство сьогодні довіряє лише Медіа.

Нашим завданням на 2015 рік є перехід до філософії засобів масової комунікації (ЗМК). Від інформування населення нам потрібно перейти до якісних комунікацій із читачами, глядачами, слухачами. Засоби масової інформації повинні залишитися на колишній ланці розвитку.

Ми також повинні створити можливість для розвитку інформаційного суспільства. І в цьому процесі сьогодні нам не заважають наші політики.

Від журналістів, особливого районної ланки, від їхньої громадянської позиції залежить майбутнє. Під час місцевих виборів необхідно боротися за свого читача, а не зважати на думку голови райадміністрації. Ми всі разом маємо виконати функцію громадського контролю за діями влади.

Колеги з національних медіа, особливо телебачення, повинні допомогти місцевій пресі й телебаченню стати більш мужніми. Ми маємо навчитися приходити один одному на допомогу так, як це було під час Врадіївських подій, які світ вважає початком Революції Гідності. Тоді сваволі правоохоронців була протиставлена ​​солідарність національних і світових ЗМІ. Всі прийшли на допомогу, крім районної та регіональної преси.

Сьогодні нам не треба боятися за свою долю, оскільки під час Революції Гідності утворилося братство українських і світових медіа. Але дуже важливо подякувати кожному регіональному виданню та телеканалу, які долали тиск режиму.

Ми свідомо маємо відчувати Революцію Гідності. Саме так відбувається в наших ЗМІ. Усі, хто хоче перейти на наступний щабель розвитку, повинні відмовлятися від просто інформування. Свідомо це було вигідно спочатку державі, потім олігархам, які навчилися використовувати нас як «медіакийки». Але це все вчорашній день. Ми маємо можливість увійти до історії створенням справжніх масових комунікацій. Навчитися працювати з усім відкритим світом. Відчути глобалізацію, як невід'ємну частину життя людства.

За рік ми можемо або піти шляхом подальшого розвитку, або захлинутися в болоті. Ніхто нас не зрозуміє, якщо ми не скористаємося цим історичним шансом стати частиною Європи.

Наша армія сьогодні захищає свободу й незалежність нашої Батьківщини.

Ми, українські журналісти, опинилися на своїй передовій. І цей бій щодня в ефірі, на сторінках газет, на інформаційних сайтах - не менш жорстокий і не менш важливий.

Такі завдання ми ставимо перед молодими майбутніми журналістами. З таким проханням ми звертаємося до дорослих журналістів.

Кожен професійний журналіст має бути ознайомлений з етичним кодексом українського журналіста. Без дотримання професійної етики нас ніколи не зрозуміє і не прийме до світової журналістської спільноти.

Ми маємо дбати про розвиток Комісії з журналістської етики. Ми повинні знати про свою Незалежну медіапрофспілку.

Ми повинні розуміти, що НСЖУ - найбільша журналістська організація в Україні, й уся медіаспільнота має відчувати солідарність і професійну єдність.

Сьогодні таку солідарність ми відчуваємо під час Конгресу ЄФЖ. Ми також чули слова підтримки від МФЖ та її президента Джима Бумелли. Увесь світ пишається нашою боротьбою. І весь журналістський світ пишається нашим Міжнародним конкурсом шкільних медіа. Україна зробила свій внесок у розвиток людства, створивши унікальне явище. Явище, яке буде й надалі розвивати світові тенденції дружби юнкорів.

Я хочу привітати юних кореспондентів, бо від їхньої громадянської позиції залежить майбутнє. Сьогодні від шкільної та університетської преси залежить, якою буде країна. Мужність здобувається ще в молодості.

Вітаю всіх, хто навчається нашої професії. Не слухайте тих, хто каже, що нема чому навчатися. Медіаграмотність - це також важливо!

Майбутнє країни залежить від професіоналізму журналістів!