Рада прийняла за основу законопроект про місцеві вибори, прочитавши який партійні боси задоволено потирають руки, а мажоритарщики рвуть на собі волосся. Що це? Стагнація законотворців? Знущання над багатостраждальним народом, над яким вчергове ставлять новаційні досліди? Узурпація влади?

Партійні гіганти як продовжувачі справи КПРС

Пам'ятаєте як було раніше - або ти комуніст, або для тебе закриті всі двері в радянському суспільстві. Дещо подібне пропонується даним законопроектом 2831-3: або ти є слухняним членом рейтингової партії і можеш претендувати на депутатський мандат, або ж зі своєю громадською активністю й незалежними проектами залишаєшся поза межами впливу на політичне життя країни.

Чи є це здоровою європейською конкуренцією? Звісно, ні. Партії першого ешелону, такі як «Солідарність» Петра Порошенка, Народний фронт Арсенія Яценюка, Самопоміч Андрія Садового мають всі шанси за таким законом на узурпацію політичного поля. Великі політичні команди-бренди, зі стабільним чи скачковим рейтингом у + 10% (-10%), почуватимуться захищеними від усіляких «Рух за реформи» та «Ми кияни», яким знадобиться не один рік і не один мільйон «зелених» для подолання виборчого бар'єру у 5% для партій та у 7% для блоків ( законопроектом 2831-3 пропонується встановити виборчий бар'єр у 5% голосів виборців, поданих за виборчі списки місцевих організацій партій в межах багатомандатного округу, та 7% для виборчих блоків ). В результаті українці отримують певний ребрендинг епохи КПРС: партій начебто й багато, проте стабільно впливових 3-5. саме тому підняття прохідного бар'єру - законодавче «одобрямс» відносно нейтралізації громадської активності та нових партійних проектів.

Наш список - «найсправедливіший» список у світі

271 народний депутат, читаючи чи, що цілком ймовірно, «на автопілоті», підтримали законопроект, яким встановлюється, що місцеві вибори будуть відбуватися за такими виборчими системами: для депутатів сільських, селищних рад - зберігається чинна на сьогодні мажоритарна система відносної більшості в одномандатному виборчому окрузі; для депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад - за пропорційною виборчою системою з преференціями (вибори в багатомандатному виборчому окрузі, що співпадає з територією Автономної Республіки Крим, відповідної області, району, міста, району в місті, за виборчими списками місцевих організацій партій (блоків) з одночасним висуванням кандидатів в територіальних округах, на які поділяється багатомандатний округ).

Висування кандидатів, відповідно до законопроекту 2831-3 реалізується через місцеві організації партій, блоки місцевих організацій партій або шляхом самовисування відповідно до цього Закону. Рейтинг партії залежить від рейтингу лідера і ставлення до партії в цілому, а тому наявність або відсутність невідомих широкому колу людей кандидатів на округах ніяк не вплине на результат. У кожному з територіальних округів місцева організація партії (блок місцевих організацій партій ) може висунути не більше двох кандидатів.

Як це працюватиме можна пояснити на прикладі Києва: партія висуватиме кандидатів виходячи зі свого приблизного рейтингу, який визначать соціологи. Наприклад: якщо в Києві 80 депутатів (відповідно до2831-3 місто ділитиметься на 80 округів), а партія Х має 10%, то вона отримає 8 мандатів і висуне максимум 10-12 кандидатів. Партія не гратиме в лотерею на 80-ти округах і не висуватиме по 160 осіб, а виставить умовно прохідну кількість кандидатів і невеликий резерв на округах, де у партії найменший рейтинг другорядних кандидатів. Гарантовано прохідні кандидати - партійні боси і спонсори партії Х з рейтингом у 10% підтримки виборців. Резерв - це проплачені кандидатом-замовником технічні кандидати, які у разі своєї перемоги (всяке буває), за власним бажанням відмовляться від депутатства на користь цього ж замовника, наступного у виборчому списку, але переможеного на своєму окрузі.

Все це - банальний розрахунок, який дозволяє не напружуватися кандидатам і заробити на них партійним бонзам. В симбіозі з брендом, лідером та загальним партійним піаром - своя фракція в міській раді у партії Х буде.

Зигзаг удачі для Лідера

Новий законопроект може підкласти «свиню» лідерам місцевих осередків партій, оскільки не містить норми про «лідерську трійку» чи «першу п'ятірку», склад якої отримав би мандат автоматично. Тому це є певним елементом лотереї для голів парторганізацій. Вони можуть набрати менше голосів у загальній рейтинговій таблиці політсили ніж якийсь випадковий кандидат, і не потрапити до міської ради, навіть якщо його партія подолає 5% бар'єр.

Мажоритарщик, готуй чемоданчик...

У разі ухвалення в цілому, новий виборчий закон закриває можливості для місцевих активістів потрапити у ради, оскільки не передбачає механізму самовисування. Висувати кандидатів на місцеві вибори зможуть лише політичні партії, а це означає, що всіх безпартійних мажоритарників закон заганяє в "стійло" до партій.

Єдиний шлях для активних мажоритарників - купити собі місця у політичних партіях на своєму окрузі. Звісно, партії будуть їм не надто раді: активні й наполегливі самовисуванці створюватимуть серйозну внутрішньопартійну конкуренцію. Натомість, як правило, інертні, проте добре знайомі, передбачувані, віддані партії (лідеру), хоч і відірвані від округу, партійні сірі кардинали є все ж таки «ближчими до тіла» ніж новенькі. Тож мажоритарникам домовитися таким чином буде надзвичайно... дорого.

Енергійні особистості-самовисуванці можуть бути цікавими новим політичним силам, проте тут завеликий ризик. Тенденція часу в тому, що нові партії можуть не пройти навіть із дуже яскравими представниками. Здобувши всезагальну підтримку у 99% голосів, мажоритарник може так і не отримати мандат, якщо його новий політичний проект не подолає прохідний бар'єр або ж якщо його результат в загальноміському, обласному або районному списку не буде входити до квоти політичної партії.

Резюме: владі не потрібна громадянська свобода, громадська активність та нові обличчя суспільних рухів. Амбітність та неупередженість мають не виходити за рамки партійної дисципліни. Система не передбачає здорової політичної конкуренції між партійними старожилами та місцевими позапартійними активістами. А виборці зі своїми проблемами, лишаються наодинці з ефемерними партійними структурами (структурами-привидами), або ж взагалі без своїх представників.

Виборець, ти чий? Нічий

Законопроект пропонує порівнювати кандидатів від місцевої організації партії (блоку) з абсолютно різних округів за коефіцієнтом вирівнювання. Комітет виборців України виклав суть «виборчої геометрії» у законопроекті № 2831-3 : «припустимо, що в окрузі № 1 - зареєстровано 1000 виборців, а в окрузі № 2 - 800 виборців. І 2 кандидати від однієї партії отримали в цих 2 округах по 400 голосів. Однак, для кандидата з округу № 1 це лише 40% від усіх голосів, а для кандидата з округу № 2 - це 50% голосів. Тому порівнювати їх по кількості голосів, коли кількість виборців в окрузі різна - не справедливо по відношенню до кандидата з округу № 2. Для цього застосовується коефіцієнт вирівнювання - усі голоси кандидатів з округу № 1 у даному випадку слід помножити на 0,8 (бо 1000 виборців з округу № 1 * 0,8 = 800 виборців з округу № 2). У законопроекті, звісно, коефіцієнт вирівнювання вираховується за складнішою формулою, але суть його та сама і полягає в вирівнюванні округів у залежності від кількості зареєстрованих (у яких виборча адреса) там виборців».

Не забуваймо, що є фактор явки виборців та спецдільниці, які дещо нівелюють вирівнювання. До того ж, уявіть собі скільки доведеться чекати на результати виборів, якщо наші доблесні виборчі комісії крім голосів рахуватимуть коефіцієнт вирівнювання та складатимуть рейтингові списки обранців...

Отже, проблема цієї системи полягає в тому, що деякі територіальні округи не матимуть представництва в міській раді взагалі, якщо кандидати висуватимуться від партій, які бар'єр не подолали, або якщо після встановлення результатів виборів вони опиняться на останніх місцях у партійному списку. Натомість в певних округах буде декілька депутатів від різних політичних сил, тобто, перепредставництво.

Ще один момент: Київрада відмовилась відновити райради. А за відсутності районних рад у Києві, невідомо, як 80 партійних депутатів міської ради вирішуватимуть проблеми виборців. Та ще й не зі свого округу...

Все буде Кличко?

Відповідно до законопроекту, міських голів (міст, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) - за мажоритарною системою абсолютної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі; сільських, селищних, міських (міст, кількість виборців у яких є меншою ніж 90 тисяч) голів, сільських старост - за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

Отже, Київ очікують два тури мерських виборів. Можливо, це одна з небагатьох норм законопроекту, яка є ефективною й необхідною для запитів нинішнього суспільства. За умов існування цієї норми ще 10 років тому, з перевагою у 8% мером Києва став би не Леонід Черновецький.

Ймовірно, що конкурентів у Віталія Кличка буде чимало. Вже зараз обговорюють кандидатуру голови ВРУ Володимира Гройсмана як потенційну заміну Кличку в Києві, не виключає участі у виборах мера Києва Борислав Береза, можливо помірятися силами з Кличком захочуть народні депутати Микола Томенко та Андрій Білецький.

Як би там не склалося з мінливими настроями киян, столиця врешті-решт має шанс отримати міського голову, за якого проголосує більше половини виборців-містян. І це певний прорив.

Виборче право без вибору

З наявним варіантом законопроекту №2831-3 про місцеві вибори, вибір у виборця є досить скромним та невтішним. Виписаний на користь мега-партій та на руку партійним корупціонерам, законопроект перетворить систему місцевих виборів на закриті торги. Високий прохідний бар'єр і ліквідація самовисування надійно перекриють кисень в доступі до влади як новим політичним проектам, так і громадським активістам.

Голосуючий буде змушений обирати не з власних симпатій, а з того, що пропонується Порошенком, Яценюком чи Садовим. Або ж не голосувати взагалі.

Саме тому законопроект має бути доопрацьований - в такому вигляді його приймати НЕ МОЖНА. Зрозуміти це мають як представники громадськості, які чомусь спокійно споглядають крах місцевого самоврядування, так і ті народні депутати, які позиціонують себе представниками проєвропейського напрямку розвитку України та вихідцями з громадянського суспільства.