В яких усе ж таки різних життєвих фазах зараз перебувають росіяни й українці! Росія закривається від світу, знову протиставляє себе всім навколо, риє навкруги себе рівчак зі псами та колючим дротом, відчуває себе в небезпеці звідусіль, шкіриться, замикається у великому геополітичному кремлі, як у башті без вікон, знищує чуже, навіть чужу їжу.

Україна відкривається світові, все більше й більше, шукаючи навмання якісь чудернацькі суміші різних культур, винаходячи якийсь новий гіпстерський патріотизм, скоріше космополітний, ніж автаркійний. Цікавість до іншого, цікавість до світу все більше, мені здається, ставатиме нашою рисою. Ми в цьому схожі на романтиків 19 століття, які наново відкрили для себе відкритий пейзаж і хаотичний парк: простори, де мало автаркійної геометрії і замкненої логіки, але де багато перспективи і свіжого повітря.