Цього року першому вересню дошкуляло не лише совкове відлуння так званого «Дня знань» із усіма його відповідними атрибутами. На жаль, взнаки далося й вимушене сусідство із жовтневими місцевими виборами. Тож лише деяким школам поталанило обійтися без «совка» та знахабілих політиканів. Серед тих, кому першого вересня випало відчути себе мало не щасливцями у порівнянні із колегами, – школярі й інші учасники святкового дійства в селі Хотеві, що на Київщині. Адже його почесними гістьми стали не чиновники зі своїм мертвотним офіціозом і борці за депутатські гаразди зі грубо камуфльованою передвиборчою агітацією, а українські письменниці. Враженнями власної участі у святі першого дня нового навчального року поділилася літераторка, режисерка Ірина Цілик

Була в гостях у першачків села Хотева Київської області. Дякую, що дали пописати крейдою на дошці.) Говорили про літо, ворон, потяги, Одесу, котів. А дехто говорив про війну (двоє діток – із Донецька), і нема на те ради... Школо, бережи дітей. Вони хороші і дуже розумні. Вітаю всіх!

Що вам сказати, мені так сподобалося. По-перше, як на мене, це чудова ідея – привезти письменників у гості до школярів (окрім мене, ще була Дзвінка Матіяш і спілкувалася з восьмикласниками; я дуже рада нашому з нею – нарешті! – знайомству).

По-друге, «Видавництво Старого Лева» – молодці, бо поставили ятку з книжками біля цієї сільської школи (книгарень же тут нема), і я встигла помітити, з яким задоволенням батьки купували такі подарунки дітям; воно, ніби, ще й символічно дуже.

По-третє, хотіла б я, аби в мого Андрія була така перша вчителька, як Світлана Миколаївна (та, що старша на фотографії. У молодшої цей день теж – «перший раз у перший клас»)), бо я була просто заворожена тим, як вона вміє спілкуватися з дітьми – є чому повчитися.

А ще цьому селу дуже пощастило, бо тут діє фольклорна студія «Мамаї» під керівництвом чудової Мирослави, і, здається, саме з її легкої руки тут народжується багато класних ініціатив. Слухала я її сьогодні, дивилася на інших педагогів, і так мені якось тепло на душі було. Побільше б таких людей, і всій Україні було б тепло.