Видатний мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів на сторінці свого блогу продовжує втаємничувати широкий загал у тонкощі української мови. Із-поміж іншого професор пояснює, як правильно називати мешканців українського міста Кременчука, а також розмірковує щодо деяких слів, яких немає в словниках

Натко Демиденко вважає, що замість вишивка маємо казати вишиття.

Усе вишите нитками зветься вишивання. Може бути й вишиття, хоч такого слова поки що бракує в словниках. Але не маємо підстав викидати слово вишивка. Воно є в творах класиків українського письменства. Наприклад: «Хлопці та чоловіки стояли купами в білих свитах з червоними та синіми вишивками на комірах» (Іван Нечуй-Левицький).

Читачка Мар'яна цікавиться, як правильно казати: відбірковий чи відбірний турнір?

Слово відбірковий, на жаль, потрапило до деяких словників, але воно створене невдало, бо теоретично має походити від лексеми відбірка – рубанок, яким вистругують фігурні лінії. А тут ідеться про відбір, тобто про виділення з загальної маси когось або чогось за певною ознакою.

Є два прикметники, значення яких залежить від зміни наголосу. Відбірний – те саме, що добірний, найкращий. Відбірне зерно. І відбірний – відбірна комісія. Отже, коли говоримо про футбольні чи ще якісь інші команди, то кажемо відбірний турнір.

Дієслово співати потребує після себе додатка і в родовому (частіше), і в знахідному відмінку. Наприклад: «Молодиці жартували, сміялись, співали пісень» (Михайло Коцюбинський). «Дівчина сиділа на печі й співала котові колискову» (Григорій Тютюнник).

Російське слово урон перекладаємо втрата, шкода, збитки, залежно від контексту. Нанести урон – завдати втрат, завдати шкоди, завдати збитків. Терпеть урон – зазнавати втрат, зазнавати шкоди, зазнавати збитків.

Чи правильно робимо, перекладаючи російське деревня українським словом село, адже аул чи кишлак не перекладаємо?

У російській мові, крім деревня, є й село. У нас на обидві ці лексеми, як і на білоруське вёска, один відповідник – село. Тож не варто тягнути в українську мову ще один росіянізм – деревня.

Дмитро Мурашко пропонує замість овочева крамниця казати овочівня, за зразком книжкова крамниця – книгарня, квіткова крамниця – квіткарня і т.д.

Овочевні словники поки що не фіксують, але теоретично таке слово можливе.

Чи можна в місцевому відмінку вживати паралельних закінчень?

У місцевому відмінку іменників другої відміни чоловічого роду маємо закінчення -і, -у, -ові (-еві, -єві). Їх можна вживати всі, але кожне з них закріплене за певними словами. Кажемо: у лісі, у саду, на батькові була нова сорочка.

В одинадцятитомному Словнику української мови слова гімназійний немає, але воно є в усіх новіших словниках, тож має всі підстави на існування в українській мові.

Обіймати посаду і займати посаду – конструкції синонімічні, але перевагу потрібно віддавати першій.

Формовий чи формений піджак?

Оскільки тепер замість фірмений, казармений уживаємо фірмовий, казармовий, то перевагу потрібно віддавати варіянтові формовий піджак.

Действующий патриарх українською мовою – чинний патріярх.

Володимир із Кременчука на Полтавщині запитує, як правильно називати мешканців цього міста: кременчужани, кременчужці чи кременчучці?

Форми кременчужани й кременчужці неприйнятні, бо утворені від російської назви міста – Кременчуг (г чергується з ж при словозміні). Теоретично правильне, але дуже немилозвучне – кременчучці (к переходить у ч). Тож я пропоную назву кременчуківці.

Читач Ростислав Дзюба цікавиться, чи не порушує милозвучности нагромадження апострофів у фінських прізвищах на кшталт М'як'яряйнен.

Не порушує. Крім того, це ж фінське прізвище, і ми не можемо його якось змінити.