Теза «нам потрібно розвивати Україну і зробити її кльовою, щоб Крим (Донбас) сам захотів до нас повернутись» видається мені квінтесенцією цинічної демагогії. З числа тієї хуцпи, від якої сльози на очах виступають.

При цьому бачу, що багато хто повторює це абсолютно щиро, вважаючи, що це стимул для «України» (для кого?) ставати кращою. Типу, якщо тебе кинула дівчина, то піди в качалку і підкачайся. Угу, звісно ж, щойно тут стане жити добре, мешканці територій, окупованих шаблезубою азійською імперією і перетворених на військові бази, «захочуть» і «повернуться».

А Росія, виводячи війська, помахає ручкою вслід – ну, звичайно, кримчани, йдіть собі, раз захотіли, ми ж вас тільки тому взяли, що ви несамовито хотіли геть від бідної та нерозвиненої України, але тепер, раз вона багата й розвинена, то ніяких проблем.

Дивно, як Калінінградська область ще не повернулась до Німеччини, адже в Німеччині жити краще, нє?