Останнім часом дуже часто говорять про те, що українська влада розглядає Мінські угоди як єдиний і безальтернативний спосіб вирішення питань, пов'язаних з конфліктом на Донбасі, пише в своєму блозі на «Новому часі» політолог Сергій Таран. Насправді ж це не так.

Ми повинні брати до уваги всі варіанти, і введення миротворчого контингенту на Донбас у разі невиконання Мінських угод – один з них. Україна час від часу піднімала це питання ще до укладення останніх Мінських угод, але існують дві перешкоди ухваленню рішення про введення миротворців.

Перше – це блокування рішення Росією, яка рішуче не бажає будь-якої міжнародної присутності на Донбасі: це негайно зупинить війну і розставить всі крапки над «i», адже стане зрозуміло, хто є хто.

Друга перешкода – те, що навіть наші західні партнери до питання введення миротворців ставляться із пересторогою. Адже будь-яка миротворча місія передбачає участь конкретних країн, причому набагато більш активніше, ніж у рамках ОБСЄ, оскільки їм доведеться відправляти на тимчасово окуповані території Донеччини та Луганщини своїх військових.

Нас міг би виручити формат європейської поліційної місії, для створення якої не треба дозвіл Радбезу ООН. Тому я вважаю, що Україна буде піднімати питання про миротворців, маючи на увазі не тільки ООН, але і інші формати можливої участі миротворців або міжнародного силового корпусу на окупованих територіях.

Чи допоможе Україні у просуванні цього питання статус непостійного члена Ради Безпеки ООН? Однозначно, проте вирішення проблеми він не гарантує, оскільки у нас немає ні права вето, ні умовного «анти-вето». Проте Україна може брати участь у формуванні порядку денного, скликати засідання, вести їх. Тому членство в Радбезі – корисний інструмент, але визначальним воно не стане.

Вирішальним фактором буде позиція провідних держав – США та країн Європи. Якщо Росія зірве виконання Мінських угод, то в Україну може бути направлено миротворчий контингент.

Побоюватися участі російських військ у миротворчій місії не варто, оскільки Україна на це не погодиться. А більшість миротворчих місій можуть бути спрямовані лише за згодою сторін, тому Росія може наполягати на своїй участі, скільки їй завгодно, але без схвалення України цього не станеться. Адже сама Росія формально стороною конфлікту не є, тож її згода для відправки не є обов'язковою.