Водонапірна вежа Вуковара. Міста, яке трималося багато днів під атакою місцевих «ДНР» – Сербської крАїни. Місто програли, хорвати вичекали кілька років і забрали свої території – нещодавно святкували 20 років операції «Буря». Про це писали багато, але з подорожі Балканами ось вам кілька цікавих історій, цікавих для нас.

По відомій тепер усім вежі гатили з артилерії не тому, що вона важлива, – просто в неї легше влучити, а зверху був хорватський прапор, який відчайдухи кілька раз міняли.

Коли хорвати вирішили військовою операцією відновити контроль над територіями, якраз йшли переговори про дипломатичне рішення. США, ЄС, Росія і Сербія обговорювали мирний план, федералізацію, поступове примирення. Проти, до речі, була лише Сербія. В результаті програла все.

Військова операція хорватів не вирізнялася «європейськими підходами» – 200 тисяч сербів від неї втекло, розуміючи, що з ними робитимуть те саме, що сербські солдати вичинили з хорватами. Газький суд ще довго шукав генералів обох армій.

Анте Готовіну – хорватського генерала і героя – зловили... на Канарах, уже в 2000-их, і відправили на суд у Гаґу. Через кілька років відпустили. Він ще недавно після повернення інтерв'ю роздавав. Радив сербам, що втекли, не повертатися.

Генерал Готовіна

Здається, вежа Вуковара зараз більше відома тут, ніж там. Хорвати після війни героїв шанують, але більше сконцентровані на тому, щоби розвивати країну. Військовий парад улітку – перший за багато років, вибори були на носі. А так їх більше цікавить економіка, вступ до ЄС (2013-го року Хорватія стала 28 учасницею Євросоюзу – UAInfo) і туристи. Живуть так, ніби Сербії нема взагалі.

Сербія, яка воювала майже з усіма сусідами, програла всі війни, і там тепер суцільний психоз: нелюбов до хорватів, угорців, албанців і всіх інших. Бардак, корупція, і невідомо що далі.

«Невідомо що далі» – це зарубка для України насправді. Країна, яка не може навести лад всередині, може животіти в Європі багато і багато років. Її обнесуть стіною, підсадять на кредити МВФ, сяк-так торгуватимуть але – головне – ніхто не буде нікого тягнути «за вуха». Їх може навіть в ЄС візьмуть, якщо буде економічно вигідно. Але демократичною та розвинутою країна стає лише тоді, коли захоче сама.

Ну, й останнє. Багато із сербських військових після повернення з війни почали купувати собі хати чи пекарні, чи ще щось на кшталт. Нормальна справа – давно воюють. Тут звикли – війни на Балканах починаються не з релігії чи ідеології – це приходить потім. Вони починаються з можливості щось забрати в сусіда чи в сусіднього села.