Мій двоюрідний брат народився в Кишиневі. Зараз йому 35. І це перший рік, коли він поїхав не традиційно в Україну до нас і своєї бабусі, не в Білорусь до свекрухи, а в Францію і Іспанію.

Максим поїхав цього року з усією сім'єю, тому що в Молдові тепер безвізовий режим. Йому не довелось збирати купу документів і довідок з роботи, щоб довести, що він відклав достатньо.

У мене 5 -ти річний шенген, у мене жодного разу не було проблем з отриманням візи, тому що я журналіст, в мене не було жоднієї проблеми, на відміну від усієї моєї сім'ї.

Мені видається, що виїзд час від часу за західний кордон цієї країни одна з небагатьох речей, котра хоча б трохи змінює в голові моїх співгромадян щось на краще.

Але бачу, що не всіх. Мудаки із дипломатичними паспортами, котрі часто відпочивають на Сардинії і лазуровому узбережжі Франції при цьому і далі умудряються залишатися головою в глибокому середньовіччі.