Лицемірним пуританам, а також ретроградним депутатам не варто читати далі. Вони успішно перетворюють мою європейську країну в другу Росію і Білорусь. 400 зашуганих депутатів (які, маючи по кілька коханок, «блюстят» мораль), позбавили 40 мільйонів українців безвізового режиму. А все тому, що радянська затурканість бере верх.

Антидискримінаційна норма в Трудовому кодексі - це не церковні шлюби, це не право усиновлювати дітей і навіть не реєстроване партнерство в загсах. Це - формальна норма вузького спектру дії в трудовому праві, яка діє у всій Європі, включно з напівмусульманською Албанією, православною Грузією, відсталою Молдовою і католицькою Польщею.

Звідки взялася ця вимога Євросоюзу? Після падіння залізної завіси багато прогресивних країн опинилися перед пробемою: до них утікали меншини зі своїх дискримінованих відсталих країн і просили притулку саме на цій підставі. Аби унеможливити це в майбутньому, ЄС цілком слушно вирішив увести антидискримінаційну норму в трудове право, аби себе убезпечити від прохачів притулку на підставі сексуальної ідентичності. Ось і вся історія. Ця норма діє у всій Європі вже давно.

Пуританство і лицемірство - це релігія Росії, Білорусі, а відтепер України. В Європі тема ЛГБТ вводить в штупор чи пробиває на хі-хі лише мало освічених маргіналів, або представників ідеологічних субкультур. У нас же ЛГБТ-тема ще досі перебуває під пресом радянських стереотипів.

Наші політики апелюють до бабусь на лавочці, або ж до "советского человека", або ж до узагальненої маси, яка живе в телевізорі. І їм важко пояснити, що юридичні права меншин - це не право на особисте життя. Це - фундаментальні громадянські й соціальні права, якими наділені абсолютно всі законослухняні громадяни країни. Всі бояться почати розмову на цю тему. Але ж доведеться.

Українські політики виросли в країні СССР, де не було сексу, зате кожен мужик мав по коханці, яка йому відсмоктувала прямо під робочим столом. Це називається подвійні стандарти.

Пригадую, як Царьов боровся за «моральный облик», а у вільний час бавився з фалоімітаторами та дивився порнофільми з собачками.

Наші патріоти недалеко втекли від Царьова. Вони - за традиційні цінності, які передбачають відвідини лазні з проститутками. Інколи послухаю їх - таке враження, що вони живуть у монастирях у довічному целібаті. Вони або імпотенти, або геніальні лицеміри.

Коли політик захищає права інвалідів, це не робить його інвалідом. Коли він відстоює принцип релігійного плюралізму - це не робить його лютеранцем. Принцип демократії базується на тому, що арифметична більшість гарантує весь діапазон прав для всіх меншостей.

Про права інвалідів повинні дбати здорові люди. Про права етнічних меншин повинна дбати корінна нація. Права геїв повинні забезпечити гетеросексуали. Це абсолютно здоровий і справедливий принцип, на якому базуються всі успішні країни.

А в нас люди досі керуються захолустним принципом «навіщо перейматися тим, що мене напряму не стосується». Це вже навіть не «моя хата скраю» - це вже «моя хата за бортом цивілізації». Саме для таких закритих суспільств і придумані візи з цілодобовими чергами біля консулятів.

Ухвалення антидискримінаційного законодавства - це обов'язкова передумова безвізового режиму. Третього не дано. Це пройшли інші країни (в т.ч. наші сусіди) і давно забули, і ніхто там не вмер, і життя триває, і люди почуваються вільними людьми з вільними кордонами. Вільні кордони - чи радянські стереотипи?

Ось що на шальці терезів. Коли парламент провалив голосування в парламенті, я побачив той самий морок того самого кольору, що і в Росії та Білорусі.

Це не смажена тема, не "жовта", не смішна і не провокційна. Треба просто зробити те, що зробили всі країни: перестати бавитися в лицемірство, проголосувати закон і відкрити дорогу до безвізового режиму, про який мріють мільйони сучасних нормальних людей. Якщо ж морок не розсіється, то 40 мільйонів будуть заручниками у 400 зашуганих лицемірів.