Щойно проголосували закон про Державне бюро розслідувань. Там є такий п.1 перехідних положень:

ПРИКІНЦЕВІ І ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня утворення Кабінетом Міністрів України Державного бюро розслідувань, але не пізніше 1 березня 2016 року, крім положень частини другої та третьої статті 11 (щодо формування конкурсної комісії), які набирають чинності з 1 січня 2016 року.

А що це означає? А те, що з березня 2016 року фактично припиняє своє існування такий ще совковий монстр, як Генеральна прокуратура України. Ні, вона збережеться формально, але лише в формі підтримки державного звинувачення та кількох інших незначних функцій. Усе те, за що ГПУ криткуємо, від неї забирають.

А тепер скажіть мені, як тепер називати всіх тих, які, на відміну від більшості населення, це добре знали, але й далі розкручують таку шалену антишокінську кампанію. Так, Шокін – не подарунок (для мене він упав після гризні з МЗС і т. п.), але війна проти нього явно йде не з тих мотивів, які декларуються.

Якщо навіть зараз його зняти, до березня нічого кращого не станеться. А знаєте, що станеться? Зняти легко, поставити нового не вдасться! Компромісної фігури ніби нема, а на некомпромісного нема голосів.

А тепер маленька така дрібнесенька деталька: лише сам генпрокурор, а не заступник чи виконувач обов'язків може підписувати і вносити в Раду подання на зняття депутатської недоторканності! От Вам і вся проблема. Все стає так просто і банально, як завжди в українській політиці.

Проблема дуже шкурна – до нового року нардепи мали ліквідувати інститут недоторканності, а вони й не думають давати 300 голосів, чи будь що робити. І без подання генпрокурора й 226 голосів у залі навіть слідство проти них не можна почати. Тому лозунги: "геть Шокіна!" від представників олігархів (саме вони й кричать, що від Ахметова, що від Фірташа, що від Коломойського) – це просто небажання прополоти свої ряди від найпаршивіших овець.

Окреме вітання всім вельми довірливим, які роззявивши рота слухають Ляшка, Березюка зі Соболєвим і всяких там парасюків... І вірять у щирість мотивів.