Із конфлікту, який розгортається між Росією та Туреччиною, випливає одна позитивна для України новина: зараз не до неї, пише в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Природно, люди Володимира Путіна будуть продовжувати стріляти через кордон, організовувати провокації і вдаватися до підривної діяльності, але ресурсів відразу на дві війни в РФ замало.

Наступна хороша новина, правда, вже не для України, а для країн Балтії – що до них Кремль вже точно не дотягнеться.

У Росії все ж обмежені економічні та демографічні ресурси, про політичні я вже й не говорю; та й військові теж. Тому, чим більше Путін занурюється в Сирію, тим більший ризик ескалації конфлікту там, але, як мені здається, менший ризик відновлення гарячої військової фази на Донбасі.

Якщо, звичайно, у цій ситуації партія війни в Україні не відчує хвилі патріотичного захоплення і не вирішить скористатися моментом, щоб відбити Донбас. На мою думку, зараз це було б катастрофічною помилкою, але, наскільки я розумію, відсотків 15-20 населення таку ідею в принципі підтримують, а також є низка політиків, які хотіли б дати Путінові відповідь.

Якщо це станеться, Росія відразу перемкнеться на Україну. Можливо, вона навіть піде із Сирії заради цього. Проблема Путіна в тому, що він повинен воювати. Якщо він не воює, він не в змозі пояснити людям, чому погіршується їхній рівень життя. А під час війни все зрозуміло: ми за ціною не постоїмо, ми відстоюємо свої інтереси в Сирії. Які саме інтереси РФ у Сирії не обговорюється, оскільки для Кремля це неважливо – важливо лише те, що країна перебуває в стані війни, яка дозволяє замаскувати провали путінської політики, забезпечити мобілізацію та інші речі, необхідні для збереження режиму. Ця війна може вестися в Сирії, а може і в Україні. Власне, і сама сирійська війна була почата для того, щоб відвернути увагу від дуже очевидного провалу на українському напрямку.

Зараз досить нецікаво жити в Криму, досить нецікаво жити на Донбасі – іншими словами, на всіх територіях, де Путін взявся "захищати інтереси російськомовних громадян". В Україні, звичайно, теж не мед, але все ж країна змогла прийняти більше мільйона біженців. А на Донбасі, де Путін так трепетно прикривав своїм тілом "російських людей", цим самим людям живеться набагато гірше, ніж в Одесі, Харкові і Дніпропетровську. Інша справа, що про це ніхто не говорить.

Пафосна ідея захисту російськомовних вивертається навиворіт. Можна, звичайно, звинувачувати Джемілєва, США, чорта в ступі, але підсумок один: електрики в Криму немає, на Донбасі жити в два рази важче, ніж на будь-яких прилеглих територіях – російських чи українських. І все це завдяки прагненню Володимира Путіна "захистити російський народ". Велике йому спасибі. Земний уклін.

Але, якщо в цій ситуації Україна спробує повернути Донбас, у Путіна з'явиться несподіваний привід звернути сирійську кампанію і відновити українську; і росіяни його підтримають. Зараз Путін все глибше грузне в Сирії, і краще не давати йому приводу звідти вийти і перекинутись на Україну, назвавши її основним полем протистояння західної експансії. У такому разі йому залишиться дякувати українському керівництву, оскыльки Путін отримає привід говорити про порушення Києвом Мінських домовленостей, про агресії (хоча насправді Україна повертає свої території).

Захід же подібні дії сприйматиме таким чином: "ми встановили лінію розмежування, і той, хто перетнув її, порушує Мінські угоди". Відповідно, в разі нападу Захід зменшить підтримку України, а Росія отримає можливість "захистити російських братів" поблизу свого кордону. Я дуже сподіваюся, що Україна такої дурості не зробить і дозволить Путінові глибше втягнутися в російській конфлікт, а окупованій частині Донбасу – потихеньку гнити далі.

В Україні мене, зрозуміло, теж дивує, наскільки повільно йдуть настільки відчайдушно необхідні реформи. Зрозуміло, що є опір, є певні інтереси, але зрозуміло й інше – не здолавши опору, нічого не доб'єшся. Але в України є шанс на перетворення в нормальну європейську державу, тоді як у Донбасі й Криму потенціалу немає взагалі, і в Росії теж. Час, якщо його правильно використовувати, на стороні України.