На грудень припали дві дати, святкування яких повною мірою відображає стан російського суспільства і його еліти. У Санкт-Петербурзі 190 років тому 14 (26) грудня відбулося повстання на Сенатській площі. Так в історію увійшли декабристи. Після придушення виступу офіцерів російське суспільство розкололося на дві нерівні частини. Більша частина пішла за царем Миколою I заради стабільності та запобігання потрясінням, значно менша частина з найбільш мислячих людей серйозно задумалася про майбутнє своєї країни. Декабристи розбудили Герцена, що було далі всім відомо.

Друга дата, про неї й згадувати нормальним людям не хочеться, - день народження Сталіна. І якщо про декабристів згадали дуже тихо невеликим числом публікацій в опозиційній і ліберальній пресі, то про диктатора говорили багато. Та що там говорили - діяли.

У Москві колона прихильників Сталіна пройшла ходою та пронесла вулицями ікону, на якій радянський диктатор зображений в оточенні своїх наближених. Учасники акції також поклали квіти до могили Сталіна.

Набагато далі пішли шанувальники й послідовники тирана в Пензі. Як повідомляють «Грани.Ру», місцеві комуністи 21 грудня відкрили «Сталінський центр», що має займатися «вивченням та модернізацією досвіду побудови соціалізму в СРСР». Центр також займатиметься вивченням творчості Йосифа Сталіна, пропагуватиме морально-етичні норми радянського суспільства й протидіятиме «руйнівному впливу постмодернізму в культурі та мистецтві». Перший секретар обкому КПРФ Георгій Камнєв сформулював завдання центру. «Мета створення центру - популяризація та актуалізація тих практик, що застосовувалися в сталінські часи й актуальні й зараз...

Це буде науково-історичний і культурний центр, де ми вивчатимемо досвід роботи Сталіна й ділитимемося ним з усією Росією».

На початку вересня Пензенське відділення КПРФ перенесло бюст Сталіна від старої будівлі обкому до нової, в центрі міста. У мерії заявили, що нове місце розташування пам'ятника комуністи не погоджували, проте правил не порушили. «Ця земля приватна, й, по ідеї, на таких земельних ділянках не вимагається узгодження, але за умови, що це не центр міста, не перша лінія. Це центр міста, але це внутрішньоквартальна територія ». Цікаво, а якби хтось, і таких в Росії чимало, схотів на приватній території встановити бюст Гітлера, реакція була б такою самою? Адже приватна територія.

Звичайно, верх лицемірства, як завжди, проявила Російська православна церква.

У підмосковному Бутово, відомому як місце масових розстрілів у роки сталінських репресій, відкривається храм, у якому офіційно молитимуться за співробітників НК, ОГПУ і НКВС. Тут, згідно з результатами досліджень архівно-слідчих документів, у 1930-1950 рр. були розстріляні сотні тисяч людей, зокрема жінки, діти й старі (сьогодні поіменно відомі 20 тис. з них). Серед жертв радянського режиму, убитих безпосередньо в Бутово, був практично весь єпископат Російської православної церкви, тисячі простих священиків, десятки яких сама РПЦ за патріарха Алексія II віднесла до лику святих мучеників.

Усе це аж ніяк не завадило патріарху Кирилу (Гундяєву) 15 квітня 2015 р. освятити закладний камінь у фундамент майбутнього храму в московському районі Південне Бутово в якому молитимуться за катів, які розстріляли або послали на смерть священиків і тисячі безневинних, - чекістів. Як сказав глава Російської православної церкви на церемонії, «У цьому храмі ми особливо молитимемося про тих співробітників органів державної безпеки, які загинули при виконанні свого службового обов'язку, загинули в мирний час, захищаючи нашу Вітчизну». Щоб уникнути будь-яких сумнівів, кому присвячується новий храм, на його закладенні був присутній нинішній директор ФСБ Бортніков.

Чи варто дивуватися іконі із зображенням Сталіна. Така на людях з'явилася в травні в Білгородській області. Вона одержала назву «Богоматір державна», але центральним її персонажем є Сталін в оточенні маршалів і під образом Матері Божої.

Причин такого вибуху сталінського культу кілька. У першу чергу, політичні та ідеологічні. У московській «Независимой газете» доктор фізико-математичних наук, професор Новосибірського державного університету Сергій Дзюба пояснює це ренесансом ідолопоклонства.

У якості такого ідола у свідомості значної кількості громадян Росії виступає держава. Відповідно у неї має бути верховний жрець. Сталін назавжди ввійшов у масову свідомість людей як творець і пророк нової релігії.

Людина в Росії завжди залежала від держави. Вона нагодує й обігріє, центральне опалення в містах - особливість СРСР, вилікує, забезпечить майбутнє громадянину і його дітям. Завжди потрібен той, кому поклоняються й до кого можна звернутися зі скаргою на поганих бояр, чиновників і директорів. Байдуже, що все це лише умоглядно, жрець ніколи не виступить проти свого оточення. Приклад далекобійників щодо цього вельми характерний. Віра не слухає доводів логіки і навіть здорового глузду. Пояснювати віруючій людині або тій, яка прагне вірити, всю ефемерність її уявлень - в Росії марно.

Друга причина - політична, якщо хочете, ідеологічна. Владі нічого запропонувати народу, що прагне дива. Щоб жити стало легше й веселіше. Виходить усе навпаки. Стає з кожним днем ​​гірше.

У таких обставинах використовуються давно апробовані ще з царських часів методи.

По-перше, зовнішній ворог. Бажана мала переможна війна. Вийде - добре, ні - то все одно ворог залишиться.

По-друге. Якщо навколо вороги, п'ята та інші колони зсередини хочуть розвалити державу російську, то потрібен вождь і заступник. Він розіб'є ворогів зовнішніх і впорається з ворогами внутрішніми.

Примітивно відроджувати культ Путіна за лекалами радянських вождів типу вірного ленінця Микити Хрущова й дорогого Леоніда Ілліча Брежнєва поки московські пропагандисти й політтехнологи не поспішають. Зате всіляко заохочується відродження культу Сталіна.

Є й суто практичний сенс. У країні наростає вал репресій. Людей саджають за поодинокі пікети, активісти вже складають списки інтелігенції, яку треба вислати за кордон за прикладом філософського пароплава. Народ привчають до думки, що так робив Сталін, щоб не допустити розгулу внутрішнього ворога, й тільки завдяки цьому СРСР переміг у Другій світовій війні. Перемога - це святе, і такий же святий її творець Йосиф Сталін.

Президент США Франклін Рузвельт зауважив, що хоча він очікував побачити на чолі Радянської держави джентльмена, у Кремлі він знайшов колишнього кавказького бандита. Хто ж у нинішній Росії прислухається до видатного державного діяча. Адже всі біди Росії тільки через Пентагон і держдепартамент. У більш широкому сенсі через Америку й Захід у цілому.

Розуміння того, що на чолі країни, починаючи з жовтня 1917 року, перебувають кримінальні елементи й бандити, ще в російське суспільство не прийшло. Декабристи поки не з'явилися. Немає іскри, немає й полум'я. Інша Росія тільки народжується.