Весь час підсвідомо фіксую якісь паралелі із дев'яностими, пов'язані із загальним зубожінням мас, тощо, але все ж бачу одну кардинальну відмінність.

Цього разу не відбулося перевертання з ніг на голову піраміди доходів різних професій. Тобто тоді за радянською традицією найменше, тобто нічого, заробляли якісь інтелігенти й інженери, яких розплодилося, як у сірка бліх, і на яких ще й треба було вчитися п'ять років у виші. А тут пішов на базар торгувати турецькими светриками і маєш вдесятеро більше. Знаю кількох вже дорослих людей, з якими такий стан речей невдало пожартував, – вони кинули університет, мовляв навіщо, і так вже ніколи і недовчилися.

А зараз, з хабарями чи без, університетський викладач все ж отримує більше водія маршрутки. Я розумію, що по-різному, навантаження. те се, але в принципі більше, а не в принципі менше, як тоді.

Тобто оця піраміда, безсумнівно, стала меншою, але не переверталася догори дригом. Це дещо заспокоює. Ну й інтернет з'явився, але це варто окремого бубубу.