1. Колись у далекому минулому мені довелося трохи пожити в Індії. Знаєте, скількох треба було обійти людей на пошті, щоби відправити листа? П'ятьох! Хтось марку клеїв, хтось зважував, хтось чек виписував, хтось гроші брав, хтось решту давав... Дивувався). Мені пояснювали: це щоб не було безробіття і щоб привчати людей до роботи (ні фіга собі робота!)

2. За тим же принципом побудована сучасна російска держслужба, яка забрала до своїх лав у "золоті" 2000 роки (часи "золотої" ціни на нафту) всіх, хто міг клеїти марки. Так і було досягнуто консенсус між владою і народом: ви мовчите і вдаєте, що працюєте, а ми – платимо вам нормальні не зароблені вами подачки з нафтової крапельниці.

3. Що би там хто не говорив, але цей консенсус таки зламано і наслідки його вже починають грати – як брага. Самогон не-за-го-ра-ми). 

Висновок: Бездарна система державного управління + падіння цін на еноргоносії + санкції + плюс кілька війн одночасно + бюджетне утримування Чечні, Придністров'я, Абхазії, Південної Осетії, Криму й ОРДЛО = СНДРФ (спілка незалежних держав колишньої Російської федерації)