Весною 2013 року я розмалювала собі футболку: Янукович з цяткою на лобі та підписала: "Мафія – смертна". Я одягала її на всі мітинги до Майдану, я носила її під час Революції гідності, на жаль, вона зникла з мого автомобіля після побиття.

Це дійсно так – Янукович створив український аналог мафії. "Сім'я" не гребувала навіть суто кримінальним промислом – виготовленням та розповсюдженням контрафактної горілки, цигарок та наркотиків, причому українські цигарки заполонили навіть "чорний ринок" Європи. Майдан не викоренив "Сім'ю" повністю – "колишні" продовжують впливати на владу в Україні та висмоктувати кошти з державної скарбниці.

На жаль, це – об'єктивна реальність. Досвід Італії показує – щоб послабити вплив мафії на владу, треба почати позбавляти її капіталів, а в Україні в цьому напрямку не зроблено жодного кроку. Наприклад, Італія змогла отримати перші результати лише тоді, коли там запрацював закон про конфіскацію незаконно отриманого мафією майна. Саме тому я стала ініціаторкою законопроекту №3025 про особливий режим спецконфіскації активів Януковича, що наслідував італійський досвід. Вчора, 15 березня, в парламенті ми намагалися внести в порядок денний, ще однин законопроект – №4057, що має дещо вужче поле застосування, але в його основі також "італійський підхід" – конфіскація майна "Сім'ї" на користь держави.

Однак законопроект №3025 піддали нищівній критиці, мене звинувачували в порушенні прав людини, презумпції невинуватості, в подальшому оскарженні рішень щодо передачі активів Януковича державі в Європейському суді з прав людини та штрафах для України. Насправді всі ці аргументи притягнуті за вуха. Продемонструю це на прикладі Італії, де вже давно діє конфіскація поза кримінальним судочинством.

Тут я можу наразитися на аргументи, що Італія не поборола мафію. Все так. Проте італійці примусили мафію поповнювати державний бюджет Італії. Звісно, не добровільно. Щорічно в бюджет Італії конфісковують 4-5 млрд. євро активів мафії. І це ще не все, Італія на правильному шляху. Для розуміння цього пропоную для порівняння дві схожі ситуації у нас і у них.

Порівнювати я буду Клюєвих – італійського та двох українських.

***

В італійського "Клюєва" – Віто Нікастрі на прізвисько "Король вітру" в 2013 році було конфісковано активів на 1,5 млрд. євро – 43 вітрові та сонячні електростанції, 98 об'єктів нерухомості – вілли, будинки, земельні ділянки. І все це на етапі розслідування до вироку суду, лише на підставі ґрунтовних підозр про зав'язки Нікастрі з хрещеним батьком сицилійської мафії та розбудови бізнесу на кошти "Коза Ностри".

Після конфіскації активи Нікастрі почали приносити дохід державі.

Також конфіскація стала запобіжником "розвалу" процесу. Адже активи перестали приносити дохід мафії, і вона прагматично "списала" Нікастрі. Цінність будь-якої кримінальної системи – гроші, а не люди. Тож якщо активи відійшли державі, мафія втрачає сенс за них битися, а витягати з-за грат "свого" лише через "доброту душевну" не в правилах "Коза Ностри".

Що ж в Україні? Спочатку, як в Італії, – завдяки "грошам мафії" у нас виникли власні королі альтернативної енергетики – брати Клюєви.

Цей бізнес розбудовувався в часи президента Януковича завдяки мільярдним кредитам державних банків. А далі був затверджений аномально високий "зелений тариф" у два-чотири рази більший, ніж на Заході, суто для великих сонячних електростанцій Клюєва. В результаті це перетворилося в дуже альтернативну енергетику – пилосос коштів з енергоринку. Це був подарунок Клюєвим від хрещеного батька мафії – Януковича, певно, за те, що Сергій Клюєв по-сімейному оформив на себе "Міжгір'я", а Андрій Клюєв – інший маєток Януковича – "Мис Айя" в Криму.

Після Майдану Андрій Клюєв був оголошений в розшук як причетний до масових вбивств на Майдані, став фігурантом цілої низки кримінальних справ. Проте його сонячний бізнес продовжив грабувати енергоринок. Уявіть собі – аномальний зелений тариф був понижений лише у травні 2015 року!!! (більш ніж через рік після Майдану).

Тому що брати Клюєви платили хабарі цілій армії лобістів – політиків, посадовців, ЗМІ, які блокували зниження тарифів до європейського рівня. Тобто мафія, вже після Майдану, висмоктала з кишень громадян додаткових 2 млрд грн. лише в темі "зеленого тарифу".

Коли один з братів Клюєвих у 2015 році опинився під загрозою арешту, він легко втік із країни. І все мало такий вигляд, наче йому дали змогу втекти. Можемо не сумніватися – він заплатив за це. Йому було чим платити – на відміну від Нікастрі.

Тобто маємо італійського та двох українських мафіозних "королів зеленої енергетики", які під кримінальним переслідуванням. Різниця лише в тому, що бізнес італійського – приносить дохід Італії, а українські продовжують грабувати країну.

Як висновок: грошові ресурси "колишніх" роблять безперспективним будь-який кримінальний процес в Україні та будь-яку боротьбу з їхніми сучасними корупційними схемами.

Треба сказати, що до прийняття антимафіозного закону про конфіскацію, аналогічна картина спостерігалася і в Італії. А тепер Італія демонструє результат, який можна "помацати" – щороку 4-5 млрд. євро активів мафії поповнюють бюджет країни.

В Україні є можливість негайно поповнити бюджет майже на 2 млрд. доларів активами Януковича, які арештовані на рахунках банків після Майдану. Для цього потрібно лише трохи наблизити законодавство до італійського в питаннях конфіскації.

***

До 1982 року в Італії норми застосування конфіскації були ідентичні сучасним українським.

Як і в Україні, там існувала два обмеження, що не давали їй стати інструментом боротьби з мафією. Перше – конфіскація могла бути застосована лише після засудження обвинуваченого. Також необхідно було довести, що предмети, які підлягають конфіскації, мають пряме відношення до вчиненого злочину. При таких обмеженнях інститут конфіскації в історичному плані продемонстрував повну безпорадність в боротьбі з мафією (як і в нас).

По-перше, тому що завжди було важко почати розгляд справи в суді, якщо це стосувалось мафії. (Як і в нас! Щось я не пригадую жодного процесу, щодо "колишніх".) Навіть якщо вдавалося почати процес, майже завжди обвинуваченим виносився виправдувальний вирок.

Далі в Італії мали справу з тим, що було майже неможливо довести, що якийсь актив (наприклад, вілла або земельна ділянка) був продуктом, отриманим в результаті якогось злочинного діяння (наприклад, вбивства).

У результаті, уникнувши ув'язнення, мафіозі нахабно продовжували користуватися розкішним майном, яке здобули злочинним шляхом.

"Це, безумовно, сприяло зростанню престижу і сили мафії, і в той же час породжувало в італійському суспільстві почуття недовіри до держави, її спроможності протистояти феномену мафії", – це з доповіді доктора Энцо Ло Дато, координатора правових освітніх програм комуни Палермо. Все це, наче про Україну, де продовжує будуватися розкішний маєток Іванющенка в Конча-Заспі, де на заправках Ставицького продовжує продаватися контрафактний бензин, менеджер Януковича в газовому секторі – Онищенко-Кадиров не платить ренту, менеджер Іванющенка – Недава – дограбовує кіотські кошти.

Однак, повернуся до Італії. Задля виходу з патової ситуації в італійське законодавство були змінено -держава пішла в наступ на МАЙНО мафії.

Закон "Роньони-Ла Торре" від 1982 року, як і інші наступні закони, надали можливість застосовувати до підозрюваних в причетності до мафії превентивні майнові заходи – – конфіскацію майна.

Щоб уникнути неточностей в юридичній термінології, я пояснюю, під терміном "конфіскація" розуміються заходи, щодо повного позбавлення власника всіх його прав володіння майном, ці права повністю та остаточно передаються державі.

Для того, щоб конфіскувати майно, слідству в Італії потрібно зібрати непрямі докази, щодо приналежності підозрюваного до мафії. Зазвичай вони є результатом слідчих дій поліції, яка демонструє суду фото зустрічей з іншими мафіозі та розкішний спосіб життя, що не відповідає офіційно заявленому доходу. Суд може конфісковувати майно і тих, хто знаходяться в так званій "сірій зоні" (тобто політиків, службовці), якщо є свідчення їх контактів з мафією, навіть якщо їхня поведінка не входить в типологію кримінально караних злочинів.

Далі: конфіскації підлягає все майно (нерухоме, рухоме, кошти, акції та кредитні зобов'язання), до якого підозрюваний "може мати пряме або опосередковане відношення", якщо його вартість знаходиться в диспропорції з заявленими доходами або, коли на основі достатніх доказів, є мотиви вважати, що воно є наслідком незаконної діяльності.

Насамперед, хотілося б пояснити, що під "володінням" яким-небудь майном в Італії розуміється, що суб'єкт використовує це майно, як власне, а не тільки, коли воно записано на його ім'я.

Тому органи слідства в Італії повинні визначити усе майно, що підлягає конфіскації (включаючи те, що записане на родичів, співмешканців, товариства, асоціації тощо) чия власність (на основі доказів) може в дійсності належати підозрюваному мафіозі.

Після отримання всіх матеріалів рішення, щодо конфіскації приймає суд. На нього викликаються всі зацікавлені сторони (підозрюваного мафіозі та можливих підозрюваних підставних осіб), їм дається можливість підтвердити легітимність походження майна. Це, наприклад, може бути зроблено за допомогою демонстрації легального походження коштів витрачених на придбання майна, або надання офіційних документів (заповітів, актів про дарування).

Якщо зацікавленим особам вдасться довести необґрунтованість доводів про конфіскацію, суд виносить рішення про повернення конкретного майна власникам, інакше – остаточна конфіскація. Тобто тягар доведення, щодо легального походження майна в Італії покладений на власника.

Описана тут процедура може бути ініційована та проведена без участі мафіозі, у разі, якщо він ухиляється від явки до суду, або перебуває у розшуку.

Тобто процедура прийняття превентивних заходів відбувається паралельно до кримінального процесу. При чому ця превентивна процедура покликана знизити ступінь небезпеки підозрюваного та всієї мафіозної організації. В той час, як в кримінальному процесі – встановлюється вина особи.

Конфісковані кошти зразу йдуть в державний бюджет, нерухомість, земля використовується для державних та соціальних потреб. Наприклад у віллах мафіозі часто розміщують дитячі будинки та лікарні. Землі передають комунам. Вся продукція виробляється з етикетками "Даний сільськогосподарський біологічний продукт вироблений на території, звільненій від мафії". Під час їх реалізації використовується слоган: "Стерилізовані законом".

До речі, будь-яке рішення суду першої інстанції про конфіскацію може бути оскаржене в Апеляційному суді.

Якщо Апеляційний суд підтверджує конфіскацію, майно повністю переходить державі, навіть виправдувальний вирок у кримінальній справі не є підставою для повернення майна.

Це порушення прав людини, "презумпції невинуватості", права на приватну власність, як кричать в України противники аналогічного законодавства?

Мушу їх розчарувати, Європейський суд з прав людини у справі "Раймондо проти Італії" зайняв позицію, що конфіскація майна, легальність походження якого не доведена, навіть до обвинувального вироку суду - не порушує прав людини.

Цитую рішення суду: "Суд повністю обізнаний про складнощі, з якими стикається Італія в боротьбі з мафією. В результаті незаконної діяльності, зокрема, незаконного обігу наркотиків, а також міжнародних зв'язків зазначена "організація" має величезний оборот, який згодом інвестує, в сектор нерухомості. Конфіскація, метою якої є блокування зазначених переміщень підозрілого капіталу, є ефективною в боротьбі з цією раковою пухлиною. Таким чином, вона є виправданою. Профілактична мета конфіскації виправдовує її негайне застосування, незважаючи на будь-які скарги".

ЄСПЛ погоджується з рішенням італійських судів, що конфіскація до вироку суду не порушує "презумпцію невинності" оскільки не є покаранням особи за здійснення кримінального злочину, а застосовується виключно у випадку, коли є достатні непрямі докази, що стосуються незаконного походження майна та відсутність контрдоказів.

Права людини на вільне здійснення приватної економічної діяльності, а також на безперешкодне користування приватною власністю "не є абсолютними, і можуть бути обмежені у відповідності з загальними інтересами" - виносить рішення ЄСПЛ.

Тому, мушу розчарувати всіх, хто горить помстою: у випадку наслідування італійського антимафіозного законодавства права Януковича ми не порушимо, зате користь державі у вигляді істотного доходу в бюджет-принесемо.

***

Щодо статків колишнього Президента Януковича, що залишились в Україні, їх заарештовано Генеральною прокуратурою на суму близько 127 млн. дол. США. Водночас Державною службою фінансового моніторингу було заблоковано кошти 19 компаній-нерезидентів, що були пов'язані з оточенням колишнього, у тому числі на депозитних і поточних рахунках - 378,42 млн. грн. і 159,85 млн. дол. США і на рахунках, відкритих у цінних паперах, – 1,49 млрд грн. та 1,02 млрд дол. США. Плюс 50 кг золота Ставицького.

Тобто, у випадку перейняття Італійського досвіду, ми можемо терміново поповнити державний бюджет майже на 2 млрд доларів – більше 50 млрд грн.

Для тих, хто кричить, що нічого не заважає здійснити цю конфіскацію після вироку суду, особливо після введення нової норми про "заочне судочинство" повідомляю, що цей шлях в цілій низці випадків - безперспективний. Зокрема, у справі в рамках якої заарештовано 1,5 млрд доларів.

Пояснюю, одна з мафіозних схем режиму Януковича полягала в тому, що корупційні кошти виводили на офшори, а потім легалізували через купівлі державних облігацій. В липні 2014 року Служба фінансового моніторингу та фінансова розвідка виявили 42 компанії-нерезидента, близькі до екс-президента Януковича, и заблокували на їх рахунках відкритих у цінних паперах в "Ощадбанку" 1,5 млрд доларів. Тобто це левова частина з того, що арештовано в Україні. Так от, ця справа не має судової перспективи, адже слідство не має навіть кому вручити підозру, адже неможливо отримати інформацію з офшорів про бенифіціарів компаній-нерезидентів.

Зате мені відомо, що за кордоном кипить робота юридичних фірм, щодо зняття арешту з цих коштів в Україні. Якщо Україна буде зволікати з конфіскацією, тобто з остаточною передачею цих коштів держбюджету, ми, запевнюю, втратимо їх назавжди.

Тому нам потрібно законодавство, щодо конфіскації, аналогічне Італійському.

Пропоновані Верховною Радою законопроекти №3025 та №4057 – обидва наслідують італійський досвід. Якщо в Італії під превентивний захід з конфіскації потрапляє особа, яка підозрюється в причетності до мафії, то законопроект №3025 стосується конфіскації активів, легальність походження, яких не підтверджена, якщо вони належать особі, яка потрапляє під дію закону про люстрацію та санкції.

У Законопроекті №4057 – звужене поле застосування. Це дає додаткові гарантії неможливості застосування нових норм для рейдерства майна. (А це також традиційний аргумент противників №3025.)

Адже в №4057 – "звернення в державний бюджет" стосується лише грошових коштів та цінностей, що, до речі, полегшує повернення у разі скасування попереднього рішення суду. Конфіскація не розповсюджується на маєтки та "заводи-параходи".

Також звернення може застосовуватися лише, якщо паралельно йде кримінальне розслідування з вчиненням окремих корупційних злочинів, пов'язаних із отриманням неправомірної вигоди, легалізації (відмивання) доходів, створення злочинної організації. Лише стосовно майна тих підозрюваних, що тривалий строк перебувають у розшуку, або якщо підозрюваний не встановлений.

І хоча поле застосування законопроекту №4057 надзвичайно обмежене порівняно з італійськими антимафіозними законами, його користь для України безперечна. По-суті, мова йде про негайне отримання в бюджет 50 млрд доларів.

До речі, не лише Італія, а переважна більшість європейських країн вже пішли цим шляхом. В статті ст. 54 в Конвенції ООН проти корупції прямо вказано, що право держав створювати законодавчу можливість "конфіскації придбаного в результаті злочину майна без винесення вироку в рамках кримінального провадження у справах". Ця Конвенція була ратифікована Верховною Радою України у 2006 році та пройшла відповідне погодження, в тому числі на конституційність.

Цілий перелік держав вже створили такі умови. Серед них Австралія, Албанія, Антигуа і Барбуда, Велика Британія, Гернсі, Джерсі, Ізраїль, Ірландія, Канада, Колумбія, Ліхтенштейн, Литва, Латвія, Острів Мен, Південно-Африканська Республіка, Словенія, США, Таїланд, Фіджі, Філіппіни, Швейцарія, Казахстан.

На черзі Україна. Мафія – смертна!