Багато говорили про смерть книги і смерть тексту. Про те, що текст не може вижити в епоху відео та картинок.

Але що більше дивлюся і сприймаю це, то більше я розумію: текст є найхитрішим створінням з усіх.

Хитрість тексту в тому, що він дає свободу. Ти можеш його рухати як хочеш, скролити, сканувати, "пробігтися" (читання як своєрідна пробіжка, правда?), він гнучкий, спілкування з ним еластичне, тягнеш у різні боки, а він не рветься. Ти спілкуєшся з ним у різних позах (читання як камасутра) й у різних транспортних засобах.

Відео все ж не таке еластичне, бо ти залежиш від часу, від його послідовності, від початку і продовження.

А текст кубістичний. Еластичний і кубістичний. Вільно дихає. Може початися з будь-якої точки. Може в будь-якій точці дати тобі знання – чи відчуття повноти.