У парку неподалік є ресторанчик, який я раніше називала кафе. Але якось побачила вивіску - ресторан 'Орман'. Отже, ресторан.

Я дуже люблю там пити чай, хоча я не якийсь там особливий фанат чаю. Ну, по десять стаканов послє бані, як Фрося Бурлакова, чи якийсь особливий зелений екзотичний. Чай то й чай. Але саме в цьому ресторанчику дають чебрецевий чай такий смачний, що я спеціально, буває, на нього туди ходжу. Ресторан - азербайджанський і я знаю, що чебрець цей привозять з Баку. Між іншим, там також дуже класно готують м'ясо. Але це вже інша історія.

Сьогодні, у цю розкішну погоду, забрела я на чебрецевий чай, бо ресторан знаходиться у Голосіївському лісі і не піти трохи погуляти було гріх.

Я сиділа з чаєм і черешневим варенням (ще один їхній шедевр), і сиділа носом у планшеті.

І зайшла група хлопців. Їх було багатенько, чоловік 6-7, зовсім молоді, десь в районі 18-19 років, не більше. Скоріше всього - азербайджанці, вони часто ходять у 'свої' ресторани, чорняві, такі типові.

Я трохи стала придивлятися, бо це було поруч мого затишного стола і я подумала, що вже пора згортатися з своїми черешнями, бо зараз піде пиво, шашлики, бу-га-га, анекдоти, словом, шум і гам, на який я сьогодні не розраховувала.

Поки підійшла до них офіціантка, поки вони щось замовляли, я відволіклась на Фейсбук чи новини і, як Проня Прокоповна, зачіталась.

Через деякий час я подумала, що щось не те. Велика компанія хлопців сиділа, спокійно між собою говорили, не кричали, не реготали, хоча й щось явно своє молодьожне обговорювали.

І на столі стояло просто три чайники чебрецевого чаю і коло кожного хлопця кришталева чашечка без ручки, характерна така.

І я подумала, якби завалили наші, тутешні, шестеро-семеро молодих хлопців і вони замовили б собі на всіх три чайнички чаю і при цьому їм було б не сумно і було про що говорити, вони б самі подумали, що їм пороблено. А як же бу-га-га, вибухи молодечого сміху, пиво рікою, почервонілі юнацькі обличчя, матюки, 'та він мені должен сто баксов'?

Все це я побачила, коли виходила з ресторану - на вулиці обладнали вже терасу, і там сиділа невеличка компанія молодих хлопців, трохи менша, як азербайджанських, десь чотири їх було, але весь комплєкт, включно з пивом і матюками, був присутній.

Свого, звичайно, не треба цуратись, але не завадило б іноді й чужого научатись.

І ще я про те, що певні стереотипи нетерпимості до інших релігій чи способу життя можуть повністю розчинитися у чебрецевому чаї.