Обурення ганебним тлумаченням «наступної чергової сесії» не вщухло, однак притупилось. А шкода, якщо увесь гнів вкотре випарується у гудок.

Бо й далі тремтітимемо від одного осоружного замовного тлумачення до другого. Менше як за двадцять років існування, КСУ вже зробив більш як досить блюзнірських тлумачень.

Одні на слуху, інші - підзабулись.

25 грудня 2003 року КСУ дав позитивне тлумачення у Справі N 1-46/2003 щодо права президента Л. Кучми балотуватись утретє.

Тоді інстинкт самозбереження підказав Леоніду Даниловичу керуватись не зеленим світлом запопадливого суду, а червоним - громадянського суспільства. А суспільство посміялось з усього того, та й забуло.

Як бачимо, у КСУ хронічні проблеми з рахуванням, у нас - із пам'яттю.

Що ж дивуватись коли високий суд закидав країну низькими рішеннями, хоч у редакції 2010-го, хоч 2016-го року? Може час віднести граблі до комори?

І ще питання: а якби тлумачення КСУ було нормальним а не скандальним, воно потрібне?

З якого дива Конституційний суд судить Конституцію?

«Конституція України має найвищу юридичну силу». Оце процитував частину другу статті 8 Конституції і так ніяково, наче абетку переповідаю.

А що робити, коли ази ігноруються? Бо тлумачення КСУ мають силу іще вищу.

Відтак, Конституція перетворена у вторинний документ, бо вищу юридичну силу має не її текст, а її тлумачення!

Про захоплення влади, узурпацію наразі не йдеться, адже Конституція сама наділяє КСУ цим правом: «Конституційний Суд України ... дає офіційне тлумачення Конституції України.» (ч.2, ст. 147 Конституції).

Таким чином, між статтями 8 і 147 існує суперечність. Як кожну суперечність її слід усунути, звісно на користь Конституції, виключивши пасаж про її тлумачення.

Творці Конституції його породили, вони ж мають і наслідувати Тарасу Бульбу: «Я тебе породив, я тебе» і чемно скасую.

Президент цю колізію помітив і проблемою перейнявся. Законопроектом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 3524 пропонує слово «дає» замінити словом «здійснює».

Цивілізований світ не знає судових тлумачень заради тлумачень

Згідно Академічного тлумачного словника української мови «тлумачення - це текст, який містить пояснення, трактування чого-небудь.».
Текст будь-якого рішення містить явне чи неявне тлумачення. Адже рішали відають, що творять.

Що там судові рішення, кожен з нас розуміє значення слів, які говорить чи пише. Тобто їх тлумачить.

Просто ми цим не переймаємось, подібно як мольєрівський герой не замислювався над тим, що розмовляє прозою.

Але такої практики, щоб предметом судового розгляду було тлумачення і тільки тлумачення, цивілізований суд не знає. Усі тлумачення містяться там виключно у контексті справ, що мають інший предмет розгляду.

Можливо тому, що абстрактне тлумачення - це вже наукове дослідження. Про обов'язкові і неоскаржувані висновки тут і мови бути не може.

Світ світом, але ж не тільки світла, що в віконці. Може вони там у демократіях ще чогось недопетрили? Може спадкоємцям Ярослава Мудрого і Пилипа Орлика набридло пасти задніх і спромоглися вони збагатили світову юридичну думку? 

Коли б то.

«Конституционный Суд Российской Федерации ... даёт толкование Конституции Российской Федерации» (ч.5, ст. 125 Конституції РФ 1993 року).

І хто ж у кого скалькував, з точністю до перекладу сумнівного «даёт - дає»?

Маємо визнати, що джерелом нашої недоречної правової новели є не що інше як Конституція РФ.

Як конкретне тлумачення «наступної чергової сесії» належить не юриспруденції, а внутрішньому холуйству, так і загальне право КСУ абстрактно тлумачити Конституцію належить не до області права, а до проявів зовнішнього холуйства - розбудови єдиного правового простору, на кшталт горезвісного Єдиного економічного простору.

І ось породжений революцією, прозахідний президент пропонує одним махом і декомунізуватись, і дистанціюватись від колишньої метрополії замінивши «дає» на «здійснює»!

Перепрошую за реверанс, але я захоплююсь особистою мужністю багатьох народних депутатів і ряду діячів Банкової. Та вимушений констатувати: рішучих дій загальнонаціонального виміру від них очікувати годі.

З політичних лідерів на це здатні лише Ю. Тимошенко і М. Саакашвілі, за умови що змінить українське напівгромадянство на громадянство повноцінне.

Від хибної концепції до згубної практики

Готуючи статтю я занотував ще купу аргументів про недоречність абстрактних тлумачень.

І те, що тлумачний словник містить усі слова, тож кожне слово підлягає тлумаченню, відтак остаточне безспірне тлумачення неможливе у принципі.

І те, що норми прямої дії не повинні тлумачитись через їхню ясність, а загальні - через їхню декларативність.

І те, що життя взагалі задача неточна, тому застосовування законів і довірено тільки людям, але не роботам чи комп'ютерам. Тому серед наріжних принципів правосуддя є і право оскарження.

І багато іншого. Але потім «стоп!», - думаю собі. Чого щось доводити маю я? Це прихильники абстрактних тлумачень повинні їх захищати.

Тому обмежусь ще лиш одним практичним міркуванням: уявимо найгірше, що ця норма застосовується послідовно і добросовісно.
Задля чистоти експерименту почнемо з найпершого конституційного положення: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».

Ходять серед нас і генії, але для переважної більшості це положення дійсно потребує тлумачення. Це вам не «наступна чергова сесія».

І які б наші доморощені Монтеск'є трактати розписали! А далі ще 160 статей Конституції, не рахуючи перехідних положень. Який простір конституційній думці і бюджетним грошам!

Хоч круть-верть, хоч верть-круть, а повноваження Конституційного Суду офіційно тлумачити Конституцію, необхідно вилучити.

І це ще не казка, це - приказка, бо вилучити слід і сам Конституційний Суд. Про що наступного разу.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO