Я завжди нормально відносився до Гройсмана за те, як він змінив Вінницю за часів свого мерства. Якщо хтось думає, що Вінниця 2005 року була у більш вигідному положенні чим, наприклад, Хмельницький, Житомир чи Київ, то він помиляється. Вінниця десятирічної давнини - це провінція, де третину площі міста займали базари, "ракушки" (а-ля МАФів), місто було без освітлення, доріг, інфраструктури та нормальних місць для відпочинку. Парки були місцем сбору неформалів та гопоти, транспорт ходив жахливо, а вінницькі марштутки, знали, мабуть усі. Все це було змінено за 2-3 роки при відсутності бюджетів, команди, НЛО, МВФ і інших донорів.

Команда створилась, гроші десь знайшлись, дороги відремонтувались, освітлення з'явилось, вулична торгівля зникла за півроку, що вважаю найбільшим досягненням вінницької влади.

Але в той же час я завжди повторював, що хороший мер != хороший хтось інший і тому для мене це дві різні людини.

Історія показала, що наявність позитивного досвіду (професійного, міжнародного) не гарантує позитивного результату. І навпаки - відсутність значимих результатів не говорить про те, що людина нічого не зможе зробити хорошого.

Ми чекати, що ІТ десант почне розвивати ІТ галузь, натомість отримали маски-шоу, звинування на кожному кроці, що ІТшніки не хочуть платити податки, зажрались і взагалі пишуть в робочий час віруси.

Ми чекали, що успішний в минулому управлінець почне змінювати систему освіти і отримали великий пшик чи хєр, що кому ближче. Тому класичній освіті жопа.

Ми чекали, що успішний економіст зможе створити підґрунтя для нової економічної системи, але дочекались лише нафотошоплених картинок з Яном Кумом. Ми чекали, що економіст з міжнародним досвідом зможе запропонувати щось цікаве на базі міжнародного досвіду і... отримали картину "я художник, я так вижу".

Ми чекали, що реформатор виверне корупційні схеми нагору в медицині, але отримали ще більший хєр, ніж в освіті.

Ми чекали, що технократи щось зможуть зробити з укрзалізницею, запропонують карту розвитку інфраструктури, а, натомість, отримали гугл-карту х*йовості доріг.

Ми чекали, що гордість країни зробить Київ схожим на Гамбург, або хоча б на Варшаву, але отримали медицину, помножену на освіту, тобто хєр в квадраті.

Я не буду говорили за інші області, тому що там така пітьма, що "даже солнца не видно" (с).

--
Але в цей самий час велика кількість людей драйвить локальні ініціативи, створює сервіси, робочі місця, допомагає молодому поколінню, проводить лекції та мотивує інших людей. І ось це вселяє в мені великий оптимізм.

Мене не цікавлять конкретні персоналії, програми і що вони сказали на шустері/фб чи по радіо. Мене цікавлять конкретні справи та результати, які можна буде побачити неозброєним оком.