«Будеш погано поводитись, я піду!»

Загроза «лишитися самому» діє на дитину, наче вирок. Це буквально означає, що тепер дитина позбавлена батьківської підтримки і любові.

«Не бався їжею!»

Діти не бавляться, а пізнають світ і фізичні властивості предметів, зокрема, і їжі.

«Годі дуріти/пустувати/скаженіти!»

Чому раптом? Коли іще дуріти, як не в дитинстві? Якщо в дитинстві не надурітися як слід, потім це бажання «побути клоуном» постійно вилазитиме в дорослому віці.

«Що ти таке кажеш! Як тобі не соромно?!»

Не варто вішати на дитину сором і почуття провини. Дорослий таким чином скидає на неї свою відповідальність, свій стан, свій метод виховання. І потім дитина живе з цим чужим вантажем, хворіє, стає нещасною, злою на весь світ, капостить і вередує.

«Годі ревіти! Заспокойся!»

Це все одно що сказати: "Годі очищати свою душу, залиш внутрішній біль у собі і живи з ним далі, удавай, що тобі не боляче, обмани себе". Невиплаканий біль буде накопичуватися і робитиме дитину злішою і черствішою.

«Упадеш, вдаришся, буде боляче».

Якщо так казати, так і буде. Ці слова - не застереження, а факти, які програмують свідомість на такий результат подій. Замість таких фраз треба допомогти дитині, надати підтримку, вселити впевненість у її силах і здібностях.

«Я тебе не люблю»

Найстрашніша фраза, яку може почути дитина від батьків. Це завжди травма, адже такі слова переконують малюка в тому, що «він поганий» і «більше не потрібен».

«Не будеш слухатися, прийде поганий дядько (міліціонер/Баба Яга/Бабай) і забере тебе!»

Тривожний малюк може добряче злякатися від таких слів. Будувати свій авторитет на страху - це неправильний шлях. Завоювати довіру і повагу можна значно приємнішими для вас і дитини способами.

«Ти поганий!»

Діти молодшого віку не сумніваються у словах дорослих. Вони беззастережно вірять у все, що їм скажуть. Якщо дитині постійно повторювати, що ти - ледар, хуліган і бешкетник, то зрештою вона поводитиметься відповідно.

«У тебе не вийде. Дай, зроблю сама!»

Така фраза заздалегідь програмує дитину на невдачу. Поступово в малюка з'являється впевненість у тому, що він незграбний, нездібний, і взагалі, невдаха. Така дитина невпевнена в собі. Ніколи не виявляє ініціативи.

«Покладайся тільки на себе!»

Подібними фразами батьки намагаються привчити дитину до самостійності і вміння постояти за себе. А насправді зображують навколишній світ загрозливим і небезпечним. Дитина стає настороженою, недовірливою, замкненою, уникає спілкування з дітьми і дорослими.

«Петя давно вміє читати, а ти навіть букв не знаєш!»

Подібні порівняння, особливо, з братом і сестрою, діти сприймають дуже болісно. Вони викликають почуття нездорового суперництва. Дітям важливо знати, що ви любите їх просто так, а не за особливі таланти.

«Чому ти не посів перше місце?»

Такі фрази показують дітям, що вони ніколи не будуть достатньо хорошими, аби задовольнити всі вимоги батьків. Щоб заслужити любов, треба стрибнути вище голови і ніколи не опускатися нижче вершини.

Пам'ятайте, що підтримка і любов батьків - це найкраща мотивація в досягненні успіхів.