Довелося прочитати дивовижну тезу про те, що історія – це одне, а історична пам'ять – щось зовсім інше. Фаховий історик натякнув, що історична пам'ять – із розряду міфології. Прикро таке читати, бо Гераклітова теза про те, що двічі в одну й ту ж річку не увійдеш, як на мене, вже давно не діє. Якщо не знати власної історії, тобто не мати історичної пам'яті, то в ту ж річку увійдеш і двічі, і тричі.

Звичайно, всі тепер злі на москалів, вони втрачають свою домінацію у Європі, ту домінацію, що здобули у 17 ст., коли Україна завалила Річ Посполиту. Тепер Польща намагається знову вступити в гру. Але не треба долучати її до перемовин у справі України тому, що і І, і ІІ РП не виконала свого цивілізаційного завдання. Не було в жодній із РП і навіть на польському нашому Правобережжі після поразки Польщі ніякої релігійної толерантності ніколи, бо якби вона була, то й І РП процвітала б, а Московія ніколи б не стала Російською імперією.

Полякам варто пам'ятати пораду Драгоманова уважати польськими лише польські етнічні терени. Поляки говорять про польський Львів, ми ж мовчимо про українські Перемишль і Холм. І мовчатимемо, бо ніхто не переглядатиме кордони, наші ж утрачені етнічні території – доконаний факт. Але ми не вимагаємо від поляків вибачень за цей грабунок під прикриттям тов. Сталіна. Поляки ж вимагають від українців вибачень за волинські події.

Взагалі було б зовсім непогано, якби поляки усвідомили, що вони не виконали своєї цивілізаційної місії на Сході, змирились із цим й не намагалися стати в черговий раз пихатим павичем Європи. ЄС – це такий запобіжник від різного штибу шовінізму, а поляки на шовінізм хворіли дуже. Історична пам'ять полягає в тому, щоб цей шовінізм лікувати.

Аргументи про український шовінізм слабкі, бо дивний у нас шовінізм: ми все втрачаємо свої території, свою мову й культурну ідентичність, наші інтереси завжди опиняються на останньому місці. Українці ніяк не здобудуть свою державу, неісторичному ж народові тицяють під ніс його шовінізмом.

Просто комічно, коли шовінізм плутають із самообороною. Бандера для поляків, що були окупантами на Волині й Галичині, поганий герой. Я це розумію. Але це не означає, наче він має бути поганим героєм для українців, які завдяки націоналістам отримали таки українську Галичину й Волинь.