Всі уже бачили ту московитську дівчинку, котра за допомогою праху прадєдушкі (очевидно, ветерана другої світової) влаштувала хепенінг на честь дня побєдобєсія, що насувається.

Багатьох це шокувало, як видно, але дарма. Просто ми з вами знаходимося в одній світоглядній площині, а дівчинка в іншій.

Найперше - це розбіжності у часі. За великим рахунком нічого такого особливого у використанні праху прадєдушкі як мистецького інструменту нема.

Пригадайте знаменитий ossuarium, відомий як Костніца в Седліце (Чехія). Там сотні й сотні людських рештків використані просто як архітектурний елемент, використані з певним смаком і нікого це не бентежить. Жодних моральняків. Навіть красиво.

Таких прикладів багато по світі, а об'єднує їх той факт, що походять вони, переважно, із середньовіччя і раніше. Колись бавитися людськими рештками було нормою, а у недостатньо розвинутих суспільствах є нормою і донині.

Просто ця московитська дівчинка є світоглядним сучасником Івана IV Грізного - це щонайменше. Вона, і тисячі тамтешніх дівчинок, становлять значний інтерес для історичної антропології.

Мене набагато більше збентежило те, що вона ніх*я не вміє малювати і тим спаскудила всю затію. А так нормальна тантрична практика, я щітаю.

Це свого роду Чорна Московитська Тантра. Можна навіть заснувати нову тантричну секту і варити в уранах з прахом власних прадєдушек щі, напрімєр. Тантричний щєц, да с потрошкамі!