Росіяни абсолютно впевнені в тому, що вони є неперевершеними майстрами в поширенні фальсифікацій і дезінформації, зауважує в своєму блозі на "Новому часі" директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Росія заявляє про згортання військової операції в Сирії, а насправді продовжує в тому ж дусі.

Насправді військова операція РФ в Сирії не закінчувалася. Два місяці тому російський президент Володимир Путін заявив про виведення російських військ з близькосхідної країни, підлаштовуючись під ситуацію, що склалася на той момент, а саме – початок мирного процесу зі врегулювання сирійського конфлікту і старт відповідних переговорів в Женеві. Однією з умов, висунутих сирійською опозицією, було припинення російської військової операції (як мінімум, повітряної). Крім того, з інформаційної точки зору, росіянам було вигідно придумати – і для світу, і для своїх – стратегію виходу з Сирії.

У результаті частина світового співтовариства, в тому числі частина росіян вірять, що Росія дійсно припинила свою участь у сирійському конфлікті. Тим не менш, у Сирії тривають військові дії за допомогою РФ, а кількість розгорнутих на місці російських військових явно не скорочується. Недавні публікації про можливе будівництво російськими військовими нової бази серед зруйнованого сирійського міста Пальміра можуть свідчити про що завгодно: це можуть бути тимчасові бази розміщення військ (які можуть перетворитися на постійні), може бути цілий табір саперів, мінерів або взагалі імітація створення бази – що завгодно.

Єдине, про що ми повинні пам'ятати: Росія нікуди із Сирії не йшла і активно бере участь у цій війні. Ведуться активні бої за сірійське місто Алеппо. В кожній війні є ключові точки, які знаменують собою перемогу – Сталінград, Курська битва, висадка в Нормандії (якщо мова йде про Другу світову). Алеппо є тим містом, яке в значній мірі визначає результат сирійської війни. Це найбільший політичний та економічний центр північної частини країни. Хто візьме контроль над цим містом, той у великій мірі зможе визначати результат війни, зайняти вигідну позицію в переговорах, нав'язувати свою точку зору іншим і т. д.

Тим не менш, навіть після закінчення битви за Алеппо сильного прогресу в переговорному процесі по мирному врегулюванню сирійської війни очікувати не варто. Переговори – це, безумовно, частина конфлікту, однак протиборчі сторони йдуть на компроміси лише тоді, коли є усвідомлення неможливості остаточного знищення ворога або нав'язування йому своєї точки зору. Тоді починаються компроміси й переговори. Часом політичні рішення приймаються під тиском обставин. Ключове питання полягає в тому, чи можна буде їх потім переграти, чи були прийняті рішення остаточними або ж їх ще можна переглянути.