Коротка історія про "журналістські стандарти" на Заході.

У четвер 19 травня, о 18:20 на скриньку Українського інституту національної пам'яті прийшов запит з американської радіокампанії WNCY прокоментувати процеси декомунізації в Україні. Так як робочий день моєї секретарки закінчився, вона побачила його наступного ранку. Лист не містив жодних приписок про терміновість тож вона змогла повідомити мене про нього в понеділок (у п'ятницю брав участь у двох заходах поза Інститутом, в суботу-неділю був на Одещині). Вранці відправили відповідь про готовність надати коментар протягом тижня. Увечері отримали відповідь (фото нижче) "все вже сталося, комент не потрібен". Виявилося що програма вийшла 20 травня (нагадаю, запит прийшов 19 увечері).

Дехто каже, що публікації проти мене лише критика, але це не так – це планомірна кампанія цькування, яка не дає можливості висловити свою позицію.

P. S. Вже кілька тижнів триває моє листування з Foreign Policy з приводу публікації відповіді на наклеп Когена. Редакція попросила мене надати proofs щодо висловлених мною тез. Я це зробив, хоч дуже хотів би побачити такі ж proofs, які обгрунтували б брехню Когена. Попри це досі у відповідь тиша.