Україна – одна з найбільших європейських країн, нагадує в своєму блозі на "Новому часі" режисер Владислав Троїцький. При цьому ми до пуття не знаємо, що відбувається за межами одного міста. Якщо Київ, Львів та Одеса ще сяк-так на слуху. Хоча про Львів ми здебільшого знаємо, що там є "Альфа-Джаз Фест" та Форум книговидавців, а про Одесу – що там проводиться кінофестиваль. Що ж відбувається в інших обласних центрах, чим там живуть, дихають, про що мріють люди, ми навіть не підозрюємо.

З огляду на це, народилася ідея міжнародного фестивалю сучасного мистецтва Porto Franko GOGOLFEST, події, що спирається на місцеві культурні та бізнесові еліти. Фестиваль, який відбудеться в Івано-Франківську 8-12 червня – пілот нового масштабного проекту під назвою "Культурна столиця України". Проект, аналогічний ініціативі Євросоюзу, в рамках якої щороку вибирається культурна столиця Європи. Місту-переможцеві виділяють чималі кошти, завдяки чому протягом року там відбувається багато різних культурних подій – театральних, танцювальних, музичних, арт-фестивалів. Таким чином, часто не дуже відоме місто з'являється на культурній карті Європи.

У нашому випадку нові точки будуть з'являтися на культурній мапі України. У цих містах відкривається потенціал, формується простір, де в майбутньому можливі різного роду нові творчі проекти. Так, на базі Івано-Франківська після проведення Porto Franko GOGOLFEST передбачається низка проектів, наприклад, Європейська школа нової режисури, проекти, пов'язані з новою академічною музикою, що надалі буде жити і розвиватися, залучаючи Франківськ у міжнародний культурний контекст.

Це важливо для мешканців міста, які відчують себе не провінцією, а реальним гравцем, партнером великого культурного процесу – не тільки українського, але й європейського. І це важливо для того, щоб українці усвідомили, яка в нас гарна і різноманітна країна. У цій історії немає жодного переможеного. Дуже хочеться таким же чином відкрити й інші міста України.

Івано-Франківськ став першим у списку завдяки збігові обставин. Насамперед, було розуміння з боку місцевої влади, що й дало початковий імпульс для створення фестивалю. Мені здається, що Івано-Франківськ весь час в деякому роді перебуває в тіні Львова – столиці західної України. При цьому місто і його жителі прекрасні. Там народився літературний Станіславський феномен, було створено багато цікавих музичних проектів. Але місто саме по собі недооцінене, і місцева влада хоче підвищити до нього інтерес.

З іншого боку, є амбіції місцевих культурних діячів. Пропозиція "нумо зробимо щось дивовижне, не тільки у форматі свята міста, а так щоб це була резонансна подія для України" зустріла розуміння і підтримку. Тут слід віддати належне команді Porto Franko та її лідеру Роману Григор'єву, і команді ГОГОЛЬFEST, яку координує Максим Демський, які знайшли синергію. Величезну частину роботи з організації взяли на себе директор обласного драматичного театру Ростислав Держипільський та архітектор Володимир Гайдар. Мені здається, що ця співпраця дуже перспективна. Вважаю, таку практику варто продовжувати. Але головна умова – бажання місцевих культурних, політичних і бізнес-еліт.

І влада, і бізнес, й активні творчі люди у всіх регіонах України повинні розуміти, що такий проект Україні сьогодні необхідний. Практично кожне європейське місто проводить кілька фестивалів на рік. І в Європі проведення таких фестивалів – одночасно завдання муніципальної влади та регіональна політика центральної влади, тому що вони розуміють, що принципового культурного і гуманітарного розриву між столицею і регіонами не повинно бути. Люди за 150 кілометрів від Берліна чи Відня не повинні відчувати себе немов перебувають у глибокій провінції.

Із цього розуміння формується гуманітарна програма кожного міста. А вже особливості – локальна подія або амбітний міжнародний проект – залежить від кожного конкретного випадку. Зрештою, Авіньйон, де відбувається найбільший європейський театральний фестиваль – лише невелике провінційне містечко в Провансі у Франції. Гарне чарівне середньовічне місто, що живе весь рік тихим провінційним життям. Але вже більше 50 років протягом липня з усієї Франції і зі всієї Європи туди з'їжджаються люди, розуміючи, що в цей період Авіньйон – театральна столиця. Можливо, театральна столиця всього світу.

Я розумію, що рівень популярності Авіньйонського фестивалю в якомусь з українських міст за короткий час не досягти. Але це те, що потрібно сіяти в серцях людей. Не буває такого, що вчора ніхто не цікавився, а сьогодні різко почав. Я завжди наводжу приклад з вином: якщо 20 років тому в Україні можна було побачити максимум десять видів вина, то зараз ти заходиш в будь-який супермаркет і бачиш десятки, а то й сотні найменувань. Раз це є, значить, з'явилася культура споживання – саме поняття "пити вино". Так само і з мистецтвом – спочатку потрібно спробувати зрозуміти, наскільки це тобі близько, а потім тобі вже і самому може стати цікаво в цьому розбиратися.

У цьому сенсі, звісно, фестиваль в Івано-Франківську – експеримент. Такого роду проект – новий формат, до якого публіка не звикла. Це не просто стандартний музичний фестиваль, де грають рок. Це полідисциплінарний фестиваль, орієнтований на складні види мистецтв – театр, перфоманс, академічна музика, опера, візуальне мистецтво – це безпрецедентна історія для таких міст. По суті, крім Києва, таких проектів ніде більше до ладу й не проводилося.

Тому мені б дійсно хотілося звернутися до жителів міста та всіх, хто буде в цей час в Івано-Франківську, зі проханням прийти і подивитися. Адже те, що ти такого раніше не бачив, не означає, що це погано. Щоб відкривати можливості та різноманітність світу, потрібно спочатку відкрити в собі цікавість до світу. І я сподіваюся, що й франківська молодь, 1 інтелектуальна еліта міста відвідають фестиваль.

Зрештою, це стосується не тільки Івано-Франківська, але й мешканців інших міст – як далеких, так і близьких. Якщо ви не були у Франківську або були давно, приїжджайте, щоб побачити інше його обличчя. Саме поняття "культурний туризм" поки не дуже розвинене в Україні, але це дивовижна можливість не просто подивитися місто – місто не таке вже велике, достатньо одного дня, щоб усе побачити. Але якщо є можливість протягом дня відвідати спектаклі, виставки, перфоманси і тут же побачити місто, відчути його атмосферу – по-моєму, це прекрасний привід відправитися в подорож.