Учора у Маріуполі попрощалися з трьома загиблими нещодавно воїнами з 56-ї бригади. Їхні імена: Сергій Хорошун (м.Енергодар Запорізької області), Денис Богданов (м.Запоріжжя), Олександр Шапошник (м.Дніпропетровськ). 46, 45 і 32 роки. Двоє добровольців, один мобілізований.

Пам'ятаєте, нещодавно я писала про молодого солдата, який дивом вижив завдяки товаришам? Їх було четверо. Вижив один. Міна-стодвадцятка, пряме влучання. Під Гнутовим.

Богданов був хорошим сапером, знешкодив багато ворожих мін. Сергій Хорошун задля служби рядовим в "АТО" покинув службу міліціонером. Все це вже після їхньої загибелі розказали мені побратими.

Цивільні - точно не родичі і не друзі, бо хлопці не маріупольські - під час прощання плакали. Віддавали честь і схиляли коліно - військові, ставали на коліна і плакали - цивільні. Дякували за мирний Маріуполь. Деякі - активісти місцевих патріотичних організацій - тримали у руках аркуші А4 з роздрукованим на принтері написом: "Порошенко! Яке АТО? В Україні два роки йде війна". В кінці люди схилили коліна, утворивши живий коридор, по якому труни пронесли у "Чорний тюльпан" з червоним хрестом і цифрою "200", який повезе хлопців спочивати додому...

А військові не плакали, тримали сльози в собі. А потім вдарила гроза.