Згідно із даними нещодавнього опитування Центру Разумкова, наразі рівень недовіри населення до НБУ становить 80%, пише в своєму блозі на "Новому часі" директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

І це не дивно: як у сформованій ситуації можна говорити про довіру?

Для початку, центральний банк повинен проводити прозору і зрозумілу політику. Є, зрозуміло, комерційні таємниці, але коли тендери або розподіл рефінансування проводяться непрозоро, це викликає недовіру.

До того ж, бізнеси, які тримали кошти в збанкрутілих банках, втратили десятки і сотні мільярдів гривень (населення – меншою мірою, оскільки ФГВФО принаймні повертає кошти).

І, на жаль, певна частина цих втрат пов'язана з тим, що банкрутство банків було незрозумілим. Далеко не всі банки, оголошені банкрутами, такими стали, а банкрутство деяких інших банків носило явно політизований характер.

Це необхідно змінити, а НБУ потрібно припинити пишатися кількістю збанкрутілих банків, зокрема й невеликих банків, чиї баланси були не такі вже й погані. Ставити за самоціль збереження виключно великих банків, як мені здається, не найкращий варіант.

І зважаючи на цю недовіру, зважаючи на завдані втрати, керівництву країни давно час зайнятися вирішенням питань персоналій. І це має стосуватися не тільки якихось окремих випадків; дуже часто з тими або іншими подіями і діями пов'язується ім'я конкретного державного або політичного діяча.

На жаль, вже зрозуміло, що з ім'ям нинішнього голови НБУ пов'язується і втрата заощаджень, і втрата купівельної спроможності національної валюти. Навіть суто через психологічний аспект необхідно розірвати цей ланцюг недовіри до центрального банку, і тут вже питання до президента.