Аналізуючи хід і результати виборчої кампанії на довиборах до Верховної Ради 2016 року можна зазначити, що головними характеристиками виборчої кампанії є непрямий підкуп виборців, якому сприяє низький рівень життя населення, та відсутність контролю громадськості за виборчою кампанією. Також попередні результати по кандидатам свідчать про втрату впливу партійного бренду на вибір та штучну популярність фейсбучних партій.

Всіх куплю

Важливим недоліком виборів в Україні був і залишається прямий і непрямий підкуп виборців. Маніпуляції громадською думкою в ході «засівання» округів подарунками й допомогою - це вже тренд українських виборів, під час яких політтехнологи змагаються у реалізації способів непрямого підкупу.

Загальна картина по округаx - це нерівний доступ до фінансових ресурсів і недостатня прозорість джерел фінансування низки кандидатів. Відтак, щовиборчі «благодійні» пожертви у вигляді путівок у табори, безкоштовного медичного обстеження і транспортного перевезення, роздачі шиферу і енергозберігаючих лампочок, продовжують мати місце.

Підкуп виборця, як це не прикро, залишається основною статтею витрат виборчої кампанії. Це те, що відкидає Україну від Євросоюзу та дозволяє євроскептикам говорити про передчасну для нашої країни асоціацію. Надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, є можливим за умов низького рівня життя виборців. Забезпечений роботою, житлом та коштами українець не продаватиме голос за квиток у «Аква-парк» чи лист шиферу.

Згідно зі стандартами ООН, за межею бідності живуть люди, які на день витрачають до $5 (105 грн). Наразі, прожитковий мінімум в Україні складає всього $1,5 на день (36,5 грн).

Звісно, якщо державний курс - це здороження життя і збідніння населення, то розмови про європейські стандарти виборів і відсутність підкупу виборців, маячня. Поки 80% українців живуть за межею бідності ( за даними ООН на січень 2016 р.), система «доведений до бідності виборець - підкуп» працюватиме. Навіть за умов, що голосуючий може взяти запропоновану «допомогу» і проголосувати за свого кандидата, проблема існуючої системи залишається.

Партійний бренд вже не гарантія місця під куполом

Доволі цікавою є ситуація з голосуванням за кандидатів «а-ля партійний бренд». Якщо на позачергових парламентських виборах 2014 року українці голосували за нікому невідомих кандидатів від БПП та Народного фронту, то довибори на сімох округах виявили зовсім іншу тенденцію.

Наразі ми бачимо, що Волинська та Івано-Франківська області не голосували за провладних кандидатів, у Чернігівській області перемагає самовисуванець, Дніпропетровськ проголосував за волонтерку. Цього разу партійний бренд не відіграв такої значної ролі, як 2 роки тому. Більшість виборців підтримали кандидатів за особистими якостями та проведеною ними роботою. Інша річ, що ці особистості йшли до Парламенту за підтримки влади, але як само висуванці та їхня робота велася в напрямку «засівання» округу численними благами. Але факт залишається фактом: серед потенційних переможців - жодного представника Блоку Порошенка. Відтак, 7 регіонів проігнорувавши кандидатів від БПП, оцінили роботу партії влади, президента та його більшості у стінах ВРУ.

Опозиція проти опозиції

Неконсолідовані дії опозиції та невміння йти на компроміси для досягнення спільної мети - відсутність перемог. В той час як опозиційні вожді не можуть поділити одну корону й продовжують політичний рух в одному напрямку, але різними командами, їх опоненти заходять до Парламенту.

За попередніми даними в 2-х з 7-ми округів перемагають опозиціонери від «Батьківщини». Проте, результат все ж таки був би іншим, якби деякі опозиційні партії не підігрували б владі, і якби всі разом домовилися про єдиних кандидатів. Так, скандального київсько-чернігівського забудовника (Микитась - ред.) зміг би перемогти кандидат від опозиції.

Фейсбук: «like» - не голос

Довибори стали невдалим експериментом на популярність та пізнаваність для фейсбучних партій та їх кандидатів. Велика кількість «лайків» у соцмережах та тисячі друзів, не означають таку ж кількість голосів на виборчих дільницях. Час довів: Київ може за закликом у FB вийти на Євромайдан, але обирати собі нардепа народ воліє вживу.

Результати кандидата в нардепи по Чернігівському округу Єгора Фірсова, якого широко підтримували лідери новостворених антикорупційних політичних проектів та громадськість, та низький відсоток підтримки кандидата від ДемАльянсу по цьому ж округу, свідчать про перевагу серед виборців традиційного живого спілкування ( в тому числі і «засівання», на жаль) над інтернет-технологіями. Факти вперті і говорять не на користь інтернету: маючи у фейсбук-друзях 3 629 осіб, кандидат від ДемАльянсу, чернігівчанин, зібрав за опрацьованими 76% протоколів всього 708 голосів.

Як висновок, політикам слід йти до людей й працювати з людьми, а не боротися з фейками та ботами в мережі. А політичним проектам краще займатися реальними справами замість поширення гучних постів на сторінках соцмереж.