Може хтось мене не зрозуміє, але коли бачу засилля маків на вишиваних сорочках, а особливо на весільних сукнях в етностилі, мене аж коробить.

Найжахливіше, що ми докотилися до того, що мак реально став асоціюватися із найхарактернішим символом українського одягу і всього питомо українського загалом. Оці пластикові сережечки, браслети з вишивкою, віночки - все з маками... Я мовчу про дубове листячко на жіночих сорочках, ну то ладно.

Зрозумійте правильно, мак у вишивці здавна був символом скорботи.

Коли працювала в музеї, то на очі потрапляла наукова робота на цю тему, але зараз не згадаю авторку. Якщо комусь треба - не полінуюся і уточню хто саме її написав, в мене десь в листуванні навіть телефон її був.

Чому маки стали настільки популярними? Не знаю, думаю тому, що вишивати їх цікаво, вони яскраві і вписуються у ще один міф - виключно "червоно-чорна" "традиційна" українська вишивка.

По-перше, кольори були не лише такі, по-друге, чорний колір з'явився не так давно, якщо не помиляюся, десь у кінці 19 століття, до того використовували темно-коричневий і темно-синій, а так, між іншим, було ще купа інших традиційнх кольорів.

Думаю, ні, не думаю - знаю (статті можу надати), маки, як і інші ну дууууже барвисті квіткові орнаменти (лілії, фізаліси, трояндочки), вишиті хрестиком стали панувати над геометричними візерунками та різноманітними пташечками-квіточками, символічними орнаментами, котрі виконувалися безліччю технік, навіть назви котрих уже забулися, після того, як миловар Брокар випустив свій продукт, котрий для кращого продажу загортався у папір із красивими квіточками, котрі легко було переносити на тканину, та й по швидкості виходило значно ефективніше.
А от старі техніки та закодовані знання поступилися моді та наочній яскравості.

І, до речі, якщо ви будете бити себе в груди, як до роботи в музеї робила це я, із фразою "вишивана хрестиком сорочка з трояндами - символ України і одвічний одяг наших предків" - не робіть цього, повірте мені на слово, а якщо не вірите - підіть до музую чи почитайте спеціалізовані книжки - цим орнаментам нема і 200 років! В контексті історії - це абсолютний мізер.

Зараз напевно ви захочете заперечити і сказати, що отой весь символізм, коди і т.д. - то все побрехеньки, придумані етноголами чи, (тут треба хреститися:) рідновірами. Я б сама так подумала, але є факти, проти яких "нєпапрьош".

Просто поспілкуйтеся якось за кавою із співробітниками відділу тканин Музею Гончара, або ж із іншого музею, де детально вивчають народний одяг.

Розкажу про свій досвід. 2012 року я була в музеї у Тростянці, котрий у Сумській області. У музеї була жіноча сорочка, і екскурсовод показувала спеціальний знак, вишитий знизу зліва, котрий вишивали лише вагітні жінки для захисту дитини.

Це я на підкріплення того, що оці всякі оберегові штуки у вишивці - не брехні:)

Ага, повертаємося до наших баранів, чи то пак, маків.
Цитую з сайту про символіку вишивки (на жаль без вказання авторства):

"Мак - символ збереження і продовження свого роду. А тендітна квітка маку означає невмирущу пам'ять народу. В давні часи вірили, що поле після битви навесні вкривалося маками. А дівчата, в сім'ях яких були загиблі, вишивали маки та вдягали віночок із семи маків, тим самим даючи обіцянку оберігати та продовжити свій рід."