Нічого принципово нового я із переписки пропагандистів ОРДО із журналістами не винесла. (Передивитися встигла більше половини.) І це погано. Тому що підтвердилися якраз мої найгірші оцінки. На самому початку скандалу з публікаціями списків "Миротворця" я писала, що вже в 2015 році було нереально отримувати акредитацію в ОРДЛО і не робити контент, що не був би контрольований кремлівською агентурою. Так воно і виявилося. Відмови журналістам в допуску до котрольованої російськими окупантами й колаборантами ОРДО за "євроінтегрованість", визнання анексії Криму, згадки про російські війська... Жоден більш-менш пристойний журналіст не пройшов перевірку пропагандонів окупованого анклаву.

Найкумедніша, на мій смак, відмова польським журналістам Юлії Визовській-Шиманик та Гжегожеві Шиманику з "Газети Виборчої", які аж зі штанів вискакували, аби довести свою схильність до компромісів із проросійськими бойовиками:

Когда все мировые СМИ были заинтересованы лишь освещением событий на Майдане, мы писали о протестах, организованных "Донецкой Республикой", и заявляли, что Донбассу с Киевом будет не по пути. И в каждый свой последующий приезд это доказывали. Мало кто из польских журналистов столько внимания уделял представителям "ДНР", а еще меньше не называло их "террористами". Мы не называли... Мы единственные, кто критиковал политику Киева по отношению к жителям Донецка: о коррупции на блокпостах, о блокаде продуктов и лекарств. Мы также писали о негативных моментах в "ДНР", но эти самые моменты – официально либо неофициально – подтверждали сами власти "ДНР" или "ополченцы". А правительству и бойцам мы всегда давали слово, позволяли им показать заграничному читателю свою точку зрения. Не знаю, делал ли так кто-то еще, по крайней мере из польских журналистов...

Недостатньо лояльними виявилися, бідолахи!

Зате цілком у компанію бойовиків вписалася така собі Alice Bota з ZEIT, про яку читаємо:

Think that it is balanced and interesting:
Ukraine: Nichts fliegt mehr | ZEIT ONLINE
By the way, Alice Bota is one of the only journalists who did an article not about "nebesna sotnya" but about a policeman who got killed on Maidan (Ukraine: Der Schmerz der anderen | ZEIT ONLINE)

Ірландець Pádraig Belton, що працює для ВВС, взагалі виявився таким що "неплохо пишет, очень лояльно и объективно!". Велика, мабуть, то цінність для свободи слова в усьому світі – лояльно піарити терористів на ВВС!

Або ось такий взірець "лояльного" журналіста:

Меня зовут Оливье Саррацин, я фотокорреспондент из Франции, работаю для агентства http://info.arte.tv/fr и газеты http://www.ouest-france.fr/ . Я уже работал в "Новороссии", мои работы вы можете увидеть здесь и здесь. Я приезжаю в Донецк для работы над репортажем о молодежи в "ДНР" и хотел бы получить военную аккредитацию на период с 18 по 25 августа, поскольку, хотел бы найти нескольких героев среди бойцов и снять их в обстановке, приближенной к боевой в районе линии фронта.

Щоб уже зовсім гарантувати зустріч з обіймами і сльозами розчулення на окупованих РФ територіях, треба щось таке наваяти:

Сюжет нашей будущей документалки следующий:
1) Мирные жители, объединённые вокруг храма и священника (уже нашли в Горловке наших героев и батюшку).

2) "Ополчение", объединённое чувством долга и идейным командиром.

3) Гуманитарщики, которые бескорыстно помогают, жертвуя своими деньгами, собой и т. д. и т. п...

Але зі всієї цієї публіки мені особисто найбільш огидні ті, хто випрошував акредитацію, підлещуючись до терористичних пропагандистів, як наприклад оцей тип – Jose Jiménez, який мотивував свій приїзд так:

1-I am journalist. 2-I don't believe how the western media are treating your conflict, os I wanna take my own conclusions.

Якщо ти вже прямо так не виріш західним ЗМІ, то якого біса там працюєш – їдь у РФ чи Північну Корею і насолоджуйся життям і роботою там. Аж ні, чомусь намагається співпрацювати з "El Pais", регіональними газетами "Diario Sur" та "Canal Sur TV", а не з "Корея сьогодні" чи "Московским комсомольцем".

Що ж стосується українських ЗМІ, то тільки дві хороші новини – "Громадське" та ICTV тест на колаборацію від пропагандистів російських окупантів і колаборантів ОРДО пройти не змогли. Зате його чудово пройшли "Інтер", ТРК "Україна" і ТРК "Донбас". Про "17-й канал" навіть не говорю – згідно із цією перепискою, вони працюють як окремий підрозділ пропагандистського механізму окупованих анклавів. І це вже не журналістика, а звичайна робота фсб-шної агентури, яка має цікавити передовсім СБУ, а не медіаспільноту.

Як, зрештою, і погодження сюжетів в новинах телеканалів Ахметова з "Мінінформом "ДНР" працівником ТРК "Україна" та ТК "Донбас" Сергієм Карпієм – це вже також компетенція СБУ. Ключове питання – це була ініціатива окремих працівників, чи Карпій діяв із благословення менеджменту СКМ, який є власником цих телеканалів? Як далеко поширилося в медіасекторі СКМ практика узгодження інформполітики з терористичними анклавами? Мова йде про відсилання сюжетів на перевірку терористам і прямі вказівки від них щодо новин на ТРК "Україна" такого плану: "Согласовано", "Нет, Сереж, это нельзя пускать", "Снимай с эфира, я одобрю – запустим".

А робота всієї редакції новин телеканалу "Інтер" під пильною цензурою проросійських бойовиків і їх кураторів з ФСБ – це вже підстава для припинення існування цього телеканалу в принципі. Як це юридично оформити – питання до владних структур. Але продовження мовлення такого телемовника буде демонстрацією безпорадності всієї влади щодо захисту базових інтересів національної безпеки.

Отже, який кінцевий підсумок? Він простий. Якщо журналіст в 2015-2016 роках отримував акредитацію на окупованих територіях більше одного разу або повторно, то можна з певністю стверджувати, що він співпрацював з російськими окупантами. Навіть якщо дії такого журналіста юридично переслідувати не можна, то з моральної точки зору – він все одно є людиною, яка сприяла російській агресії проти України і брала участь в інформаційній війні РФ проти демократії і цінностей західного світу.