Енергетична незалежність.

Так виглядає торфяне поле. Зараз сезон збору торфяної крошки. З одного такого поля в рік збирають не менше 120000 тон.
Згодом цю крошку термічно обробляють та виготовляють торфобрикет.

За калорійністю він набагато кращий дерева і трохи поступається вугіллю.

Для опалення одного приватного домогосподарства в рік вистачить до 5 тон палива. При ощадливому використанні до 3 тон. Одна тона торфобрикету коштує нині 620 гривень. Отож від 2500 до 5000 гривень потрібно щоб опалювати увесь сезон ваш будинок.

В Україні розвідано понад 1500 таких полів-родовищ. Близько 500 з них розроблялися в часи совєцької окупації. Виявлені запаси вимірюються трильйонами тон.

Цього вистачить на десятиліття щоб забезпечити якісним, екологічночистим і дешевим паливом більшість домогосподарств.

Але наразі в Україні працюють лише три заводи, що виробляють у середньому по сто тисяч тон палива. Інші вирізані, знищені. Все для того, щоб присадити українців на російську газову голку.

Відновити виробництво торфобрикету досить просто. Технологія проста. Сировина знаходиться на поверхні землі.

Однак чомусь ми про цей клондайк нічого не чуємо з вуст високопосадовців. Чи їм кращі експортні операції чи торгівля з окупованими територіями, бо там більше можна накрутити-заробити?

Щоправда в часи Януковича на державні торфяні заводи було введено приватний менеджмент із кулявлобної команди. Спроба тіньової приватизації була зупинена лише внаслідок гучних акцій протесту.

А нині в уряді і далі говорять про російський газ, який ми тепер купуємо через Європу, південо-африканське вугілля і ні пари з вуст про цей золотий клондайк енергетичної незалежності...