Малюнки зі скандальними підписами. Детально про скандал читайте тут

У 2010 році я приїхала до України з Іспанії у відпустку разом із моїми одиннадцятирічними дітьми і з чоловіком. Одразу зазначу, що з дитинства я розмовляла з дітьми тільки українською. В Іспанії у моїх дітей з'явився друг з Криму, який розмовляв російською. Я заборонила дітям розмовляти з другом російською. І так вони і спілкувались: мої українською, друг - російською. Аж поки вони усі не перейшли повністю на іспанську.

Я виросла на Буковині. З дитинства чула крім української румунську, польську і, коли пішла до школи, російську. Румунською у дитинстві навіть розмовляла із друзями. Але потім почалась школа і моя румунська потихеньку вмерла. Спостерігаючи за моїми дітьми, які приїхали до Іспанії у дев'ять років і які три роки провчились в Україні, я зі смутком бачила, як українська мова потихеньку витісняється із життя моїх дітей іспанською, не дивлячись на те, що я завжди вдома розмовляла з ними тільки українською. Коли в школі, на вулиці, по телевізору чується чужа мова, вона впевнено захоплює терени. Мені в Україні раніше часто доводилось чути аргумент, що румунам важко дається українська і тому крім румунської вони вивчали не українську, а російську, так як російська була легшою для румунів. Радянський уряд винаходив усякі способи, і лукаві також, щоб зросійщувати населення України. На власних дітях я бачила, що коли їх почала скрізь оточувати іспанська мова, вони повністю перейшли на іспанську. Хоча, коли вони приїздять в Україну, за кілька днів українська мова повертається до них, але словниковий запас, звичайно, дуже куценький.

Коли мої діти після трирічної розлуки приїхали в Україну, то я вирішила показати їм Київ. Часу до нашого літака було багато. Біля залізничного вокзалу у Києві є бюро подорожей по місту Києву. Хоч я колись вже робила екскурсію по Києву з цим бюро і вона мені не дуже сподобалась, але так як вибору не було, то вирішила усе ж скористатись послугами цього бюро. І подумалось, що з часу моєї останньої екскурсії вже, може щось помінялось.

Мої сподівання були марними: нічого не змінилося. Думаю, та сама екскурсовод, що й кілька років тому, з початку екскурсії жорстко сказала, що через те, що в автобусі є громадяни з країн СНД, то екскурсія буде вестись виключно російською. І почалось: і голодомору не було, і Україна і Росія-одна держава. Потім ще повезли до якогось монастиря, де усі слухняно покупляли іконки, книжечки і ще раз послухали якогось антиукраїнського тріла. І це після Помаранчевої революції, після усіх тих сподівань, які мали українці. Але найбільше мене боліло те, що мої діти, які б мали набратись українського духу перед відльотом до Іспанії, послухали класичну антиукраїнську лекцію, яку я ще й оплатила.

Не знаю, чи в Україні читали листа мера одного канадського міста (не пам'ятаю якого самого), де він звертається до мусульман, які приїхали жити до Канади. Виявляється, батьки мусульманських дітей почали звертатись до керівників шкіл з вимогою заборонити у шкільних їдальнях свинину. І мер міста дуже гарно відповів мусульманам, що коли вони обирали Канаду як місце проживання, вони знали, що жителі Канади базують свої цінності на християнсько-іудейських цінностях, і що якщо людина приїжджає до якоїсь країни, то вона має пристосуватись до тієї дійсності, яка там є. І що приїжджа людина має усвідомлювати, що той добробут, який створений канадцями, якраз тому і створений, що витікає з тих цінностей, яких притримуються канадці. І якщо комусь не подобається канадський світ, то у світі є дуже багато мусульманських країн, які з розпростертими обіймами приймуть до себе усіх бажаючих мусульман. Тобто мусульмани, якщо приїздять до християнської країни, не можуть розраховувати на те, що в Канаді можна будувати мусульманський світ.

На жаль, часто трапляється так, що вихідці з недемократичних країн приймають толерантність за слабість, м'якість законів країни трактують як уседозволеність. Думаю, що такий стан речей найближчим часом у демократичних країнах буде змінюватися.

У скандалі з лікарнею ОХМАТДИТ повністю підтримую аргументи пані Лариси Ніцой. Не може бути такого, щоб в українській лікарні не враховувались інтереси україномовних дітей. Якщо дитина чує здебільше російське телебачення, пісні російською, надписи російською, то її українська мова потихеньку почне відмирати як непотрібна. Мудрі євреї відродили мову, якою ніхто не розмовляв багато віків. Євреї розуміють значення мови .Там де є іврит, там є єврейська держава. І відповідно: там, де є українська мова, там є Україна. Росіяни віддавна знають, що зросійщені люди - опора російського режиму. То що, в українській лікарні будемо будувати опору російського режиму? Особливо мене обурили слова Світлани Рудикової про розіп'ятого хлопчика. Поки ми будемо толерувати такі речі, «рускій мір» не покине нас. Російською мовою можна послуговуватись скрізь, де людина є приватною особою. Але в державних установах має панувати тільки українська. Демократія повинна вміти себе захищати.

І вкотре хочу наголосити, що великою ганьбою України є те, що наші чиновники гребують українською мовою. Гребують українською і наші відомі журналісти. Наш президент веде свої засідання російською. Дружина Президента України на Паску розповідає, як вона пече куличі (в Україні печуть паску, а не куличі - ред.). Виходить, що наші високослужбовці не служать народу України. Вони виключно займаються вирішенням власних проблем. Добре, що все більше людей починають розуміти, що для розбудови України не можна відсиджуватись у хаті, яка знаходиться скраю. І рядові українці, хто як може, повинен щодня покласти хоч маленьку цеглину у нашу українську справу. Боротьба за нашу мову - теж важлива цеглинка.

Олена КОСЕНКО