Епопея з хаосом на пропускних пунктах у Крим отримала своє продовження. «Успішна операція ФСБ» із затримання українських диверсантів дивним чином нагадує Гляйвіцький інцидент, або операцію «Консерви» - провокацію СС в місті Гляйвіц, яка і послужила одним із приводів для нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року. Йдеться про навмисно сконструйованому подію, що стала детонатором для початку Другої світової війни.

Згідно з планом, офіцери СС, переодягнені в польську військову форму, мали напасти на радіостанцію в Гляйвіці і передати в ефір антинімецьку відозву польською мовою, напасти на лісництво в Пінчені на північ від Кройцбурга і знищити митний пункт в Хохліндені.

Роль загиблих під час нападу мирних німців призначалася в'язням концтаборів, убитим заздалегідь і вже після цього доставленим на місце подій. На жаргоні трупи називали «консервами», що і послужило назвою операції. Початком «Консервів» вважається 10 серпня 1939 року, коли шість офіцерів СС прибули в Гляйвіц і оселилися в двох готелях «для вивчення обстановки». Наступного дня після успішної диверсії до німецького народу звернувся Гітлер. Він заявив, що Польща здійснила напад на німецьку територію і що з цього моменту Німеччина перебуває з нею в стані війни.

А тепер повернімося до Криму. Три днігромадяни, які в'їжджали і виїжджали через адмінкордоніз Кримом, металися між прикордонними заставами, щорозташовані на відстані 200 м одна від одної, в надії встигнути «проскочити» в короткі періоди відкритих кордонів.

«Дружні» ЗМІ, за вже сформованою звичкою, звинувачували Україну, поширюючи відео, де люди, прочекавши на спеці кілька годин, біжать у бік півострова - з валізами, дітьми і «міцними словами подяки» на адресу прикордонної служби, вже не важливо якої країни.

Все, що відбувалося, здавалося звичайним російським свинством - постановкою для створення телекартинки про те, як офіційна Україна заважає небувалому туристичному буму на півострові. Але незабаром стали з'являтися повідомлення про групу українських диверсантів, які влаштували перестрілку з російськими прикордонниками (російська версія), або групу російських дезертирів, яка втекла з частини і намагається прорватися на українську територію. І ситуація змінилася.

10 серпня було оприлюднено заяву ФСБ, в якійішлося про героїчно попереджені теракти, «підготовлені Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, об'єктами яких були визначені критично важливі елементи інфраструктури і життєзабезпечення півострова». Повідомлялося про загиблих у перестрілці працівників ФСБ і військовослужбовців МО РФ, 20 саморобних вибухових пристроїв, боєприпаси, спеціальні засоби, протипіхотні і магнітні міни, а також гранати і спецзброю, що «перебуває на озброєнні спеціальних підрозділів збройних сил України».

Не обійшлося, звичайно ж, без елемента драматизму. ФСБ хизувалась ліквідацією діючої на території півострова української агентурної мережі: «Затримано осібіз числа громадян України та Російської Федерації, якісприялиу підготовці терористичних актів, вони дають свідчення».

Можна було б припустити, що росіяни, як вже бувало неодноразово, затримали випадкових українських громадян і вибивають із них визнання для чергового судового шоу - за аналогією з абсурдними звинуваченнями проти «групи Сенцова» або судом над «чеченськими бойовиками» Клихом і Карпюком - якби не одне «але». У поширеній ФСБ заяві стверджувалося, що «в ніч на 8 серпня 2016 року спецпідрозділами Міністерства оборони України були здійснені ще дві спроби прориву диверсійно-терористичних груп, які були попереджені силовими підрозділами ФСБ Росії і дотичних органів виконавчої влади».

І головне, що ці «спроби прориву прикривалися масованим обстрілом з боку суміжної держави і бронетехнікою збройних сил України. В ході вогневого контакту загинув військовослужбовець МО РФ». Фактично Українську державу звинуватили в нападі на Російську Федерацію, в провокаціях на «кордоні», в обстрілі «російської території». Представлена ФСБ версія робить Україну ініціатором початку бойових дій, розпалювачем війни, а це вже не просто пропагандистська брехня - це привід.

Росія шукає привід. І не обов'язково для війни. Варіантів може бути кілька. Від підготовки до вторгнення до способи домогтися скасування санкцій. І жодниміз них не можна нехтувати. Але давайте подивимося на те, що відбувається, як на метафору - інформаційний посил, який є частиною російської гібридної атаки.

Володимир Путін назвав безглуздою заплановану зустріч «нормандської четвірки» в Китаї після «запобігання» в Криму українським терактам. Мережі вибухнули статусами, що приводять за приклад слова Гітлера відразу після операції «Консерви» про безглуздість подальших переговорів із Великою Британією і Францією. Запускаючи сиквел гестапівською операції «Консерви», з якої почалася Друга світова війна, Кремль прозоро натякає на свої наміри і явно розганяє ситуацію до «передвоєнної».

Вважати «історичні паралелі», що часто трапляються в промовах російського вождя в останні роки, просто випадковими збігами вкрай безтурботно. Це натяк, використання «слави» одного кривавого безумця для того, щоб створити імідж іншому. Навіщо? Щоб нагнітати страх і змусити сусідів жити в очікуванні «всього чого завгодно».

Заява ФСБ і наступна за нею обіцянка Путіна «не забути і не пробачити» - це більш ніж серйозна провокація. З огляду на скупчення російських військ на всій протяжності кордону з Україною і призначені на 15 серпня загальновійськові навчання «Кавказ-2016», в програму яких входить «відпрацювання наступальних дій у напрямі України», вона стає неприкритою загрозою безпеці та суверенітету нашої держави. А головне, вона стає загрозою для Європи. У разі повномасштабної війни в країни Європи хлинуть від п'яти до 10 мільйонів українських біженців тільки в перші дні подій. «Сирійська проблема» видасться в такому випадку комариним укусом.

Авіаудари по українських ядерних, хімічних об'єктах, греблях, газо- і нафтопроводах створять відразу екологічну загрозу, яку можна порівняти з сотнями Чорнобилів. Чи розуміють європейці, що в разі повномасштабного вторгнення російських військ в Україну їх чекають кризи: гуманітарна, екологічна, фінансова, соціальна, військова, яких континент не знав із часів Другої світової війни? Звичайно. Розуміють і боятися, що агресія Росії проти України запустить в Європі процеси, наслідки яких сьогодні не може передбачити ніхто. Тому всі навмисні натяки на гітлеризм - це посил і європейцям теж. Так, щоб вони в жодному разі не «переплутали», з ким мають справу.

Ще одним «бонусом» кримської спецоперації став односторонній вихід Росії з «нормандського формату». Якщо ще 8 серпня очільник МЗС Росії Сергій Лавров анонсував зустріч «нормандської четвірки» 4-5 вересня в Китаї - яку, до речі, ініціювала українська сторона - не забувши при цьому висловити стурбованість діями України: «Нинішній сплеск військової активності України суперечить духу і букві мінських домовленостей», то вже 10-го Путін вирішив не шукати в міжнародних договорах «знайомі букви»і зосередиться на головному - провокаціях, нагнітанні обстановки і диверсіях. Тимчасове це явище, чи буде Кремль шукати для себе можливість переукласти нові більш вигідні угоди або повернеться до «нормандського формату», коли складеться більш сприятлива міжнародна ситуація, - поки невідомо. Поки очевидно, що для того, щоб не говорити з лідерами трьох держав про ескалацію на Донбасі, російському гібридному генералісимусу у великій пригоді стали кримські диверсійні «Консерви».

Спроби Кремля уникнути нових зустрічей щодо Мінських угод прямо пов'язані з ситуацією всередині України. Тут розрахунок на розхитування ситуації, провокаторів, жадібних до влади і грошей політичних і громадських діячів і «надія» на корисних ідіотів. Загроза прямої війни з Росією неминуче стане аргументацією для кремлівських агентів впливу в Україні. У цьому ключі «заклики до миру» і антивоєнні настрої, що розганяються в Україні,прекрасно вписуються в загальній контекст шантажу. Нам дають зрозуміти, що влада, командування ЗСУ, «яструби», «олігархи» навмисно провокують Росію замість того, щоб сконцентруватися на більш безпечних Захарченку та Плотницькому. Мовляв, «не втручайте в донбаські події Росію, інакше вона дійсно вступить у війну».

Гра кримськими пропускними пунктами і «невидимий обстріл» стали новим етапом у гібридному російсько-українському протистоянні.

Росія намагається виряджатисьу вбрання жертви збройного нападу в доповнення до вже традиційної ролі захисниці пригноблених новоутворених народів. Яким би не було продовження кримських «Консервів», одне можна сказати напевно - Кремль вирішив змінити тактику. Тепер робота на дестабілізацію обстановки в Україні, на розвал Української держави, на шантаж України, Європи та світу Росією ведеться не тільки опосередковано, але й прямо - як потерпілої від «київської вояччини» сторони. Російська Федерація, ФСБ і Путін тепер теж є «жертвами» небажання «фашистської України» скласти зброю і погодитися з умовами капітуляції, які Кремль і його агенти сором'язливо називають «примиренням».

Ситуація змінюється. Росія використовує кримську тему, яку до цього посилено намагалася «законсервувати» і вивести за дужки збройних подій. І Україні треба повною мірою скористатися цим, зігравши на випередження. Зараз дипломатія і робота на міжнародній арені будуть не менш важливі, ніж можливості, що відкрилися для внутрішньої консолідації українців перед обличчям військової небезпеки. У полку скривджених «хунтою» прибуло. А це означає, що чекати подальшого розвитку подій залишилося недовго.