У нас нема автомобілів і посад. Ми щойно повернулися, ми ледве звикли до думки, що досі живі.

Поки ми були там, вони були тут, і говорили нам з-за спини - "хтось же повинен боротися у тилу, поки ви тримаєте фронт".

Ми повернулись, ми бачимо, що боротьба в тилу програна - ті, хто вбивав нас на Майдані, а потім тікав і ховався, і боявся подати голос, знову по-хазяйськи посміхаються з телеекранів.

А ті, хто клявся боротися з ними, мають такі ж хороші автомобілі й посади, сидять поруч з ними в одних студіях, і говорять, говорять, говорять.

Вони пішли на вибори, а не в окопи, і тепер дружать з нашими ворогами більше, ніж між собою, а ми їм потрібні лише для плакатів.

Нам дивно, наскільки правдивою виявилась проза Ремарка про повернення з війни. Але нічого, ми вже повернулись.