З цим скликанням ясно – по домівках! (Дехто й квартирку прикупив.)

Парламент тупо не тягне: виклики глобальні – парламент навчальний. Наче дворова команда у вищій лізі.

Може, ще навчаться? Якби я не був автором закону "Про захист тварин від жорстокого поводження", сказав би: вчіться на жабах, а так скажу – на манекенах. У кожному разі, не на виборцях.

Позитивна динаміка відсутня, прогресує не парламент – хвороба, температура – на точці замерзання. Одна ластівка ("Батьківщина") і одне пташеня ("Самопоміч") весни не роблять. Доки не застудилась нація – мерщій на перевибори.

Тож замість ставити небіжчику припарки, зосередимось на українському парламентаризмі, як такому. Цей парламент невиліковний, але ж не наш парламентаризм.

З віковічними вічовими традиціями і козацькою радою! Та й перше скликання нової доби за незалежність боролось гідно.

Законодавчий спам

Серед хронічних діагнозів нашого парламентаризму – законодавчий вал. Кожен наступний голова Верховної Ради вихваляється, що під його орудою вал росте. Наче колишні голови колгоспів та червоні директори. А хвалитися цим, все одно як урожаєм реп'яхів на колгоспній ниві.

Законодавче поле поросло бур'яном. І як бур'ян проростає з насіння, так шкідливі закони виростають із шкідницьких законопроектів. 

На день відкриття п'ятої сесії, на розгляді у комітетах було 3497 проектів законів (без урахування проектів постанов та інших актів). І кожен проект має розглядатись головним комітетом, отримати антикорупційний, бюджетний, євроінтеграційний (на підході гендерний) висновки. А всі законопроекти, включені до порядку денного, – ще й Головним науково-експертним управлінням.

А доба лише 24 години, робочий час – ще менше, коли ж людям, цілоденно зайнятим конвеєром браку, відволіктись на щось корисне? Чи ж дивно, що держбюджет приймається за півгодини на коліні?

Законотворчий маховик вертиться на повних обертах. Холостих.

І гонить спам не на смітник, в архів, в макулатуру, а – до обов'язкового виконання на всій території України! Веселенько.

Навряд чи це спецоперація ФСБ, але Кремлю такий стан речей до ладу. І хто наважиться стверджувати, що парламент, який цю згубу культивує, не є шкідницьким?

Хто любить ковбасу і шанує закони, тому краще не знати, як вони робляться

Все ж огортає сумнів: прийняття законів є винятковою компетенцією парламенту. Чи варто наскрізь прочиняти двері на парламентську кухню? Чи треба нюхати цей сморід всенародно?

Так, кухня внутрішня, але ж годує всіх. Не ціанідом (бо ще не вмерли українці), але й не вітамінами.

Ні, не байдуже країні виготовлення законів, як не байдуже матері харчування її дітей. Кожен, хто працював на тій кухні, хай не шеф-поваром, хай кухарем, має за обов'язок ту справу проясняти.

І як цього не робити, коли навіть Місія Європарламенту з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса, вважає "законодавче цунамі" лихом України. Термін належить П. Коксові, тому у лапках.

Місії дякуємо, та ніхто нашого за нас не зробить, навряд чи й дуже допоможе.А як помогти тому, хто сам собі шкода?

Пігулка номер раз

Як загатити греблю проти "законодавчого цунамі"? Все і одразу не законопатити, звідки розпочати?

Звідти, де вирує потік, а не звідти, де ліхтар яскравіший. Найширше гирло – реєстрація законопроектів, бо всі проходять через нього. Тут і треба бракувати непотріб.

Тим більше, що це вимога ч. 2 ст. 92 Регламенту: в реєстрації законопроекту має бути відмовлено, "якщо він поданий з порушенням вимог статей 90, 91 цього Регламенту".

Стаття 90 – це правила оформлення законопроектів. Стаття 91 – перелік супровідних документів до законопроекту та вимоги до них.

На жаль, ця регламентна вимога не те що не дотримується – ігнорується. Щоб пересвідчитись, зайдіть на сторінку законотворчості парламентського сайту і спробуйте віднайти законопроект, що відповідав би всім вимогам. Невдячна справа.

Одна з корінних причин: неспівставність статусу реєстратора і суб'єктів права законодавчої ініціативи (далі – автор).

Згідно із ч. 1 ст. 93 Конституції "Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України". А згідно ч. 2 ст. 92. Регламенту "Законопроект ... внесений до Верховної Ради, реєструється в Апараті Верховної Ради".

Це ніби солдати реєструють проекти генералітету. Можливо, у країнах з іншою правовою культурою, такий реєстратор і наважиться вимагати дотримання усіх правил, але ж не в нас! Зв'язуватись із депутатами-апаратникам собі дорожче, от і вимушені реєструвати що не попадя.

До слова, через таку поблажливість і ті, хто вміють якісно оформлювати законопроекти, це нечасто роблять: нащо підстрибувати, коли планка на плінтусі?

Пропоную: зробити реєстратора анонімним, деперсоналізованим, захищеним від авторського тиску.

Реєстрація має проводитись без прямого спілкування (особистого, телефонного тощо) автора і реєстратора. Що, до речі, є антикорупційною класикою.

Технологічно це так:

1. Паперовий екземпляр законопроекту опускається автором у скриньку і забирається звідти кур'єром апарату. На кшталт поштової скриньки.

2. Електронний варіант – надсилається на електронну адресу в апараті.

3. Працівник апарату, який розглядає питання реєстрації, автору невідомий. Із запровадженням е-парламенту реєстраторів узагалі слід розмістити віддалено.

4. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації надсилається автору електронно.

5. Порядок його оскарження слід визначити Регламентом. Остаточне рішення регламентного комітету видається достатнім. Навряд чи тут доречне повне судове провадження з подвійною касацією.

Хтось скаже: "Кому дуже кортить, той все одно зареєструє, що завгодно". Може й так.

Та навряд чи кожен з 3497 авторів настільки цим опікуватиметься. То – штучна справа, а ми ж ладнаємо не пробку – фільтр.

Та й ризик засвітитись чималий: скандально пхати відверту халтуру – що на лобі витаврувати свою економічну безпорадність і правову безграмотність. Ще гірше – лобістську зацікавленість.

Мутні справи люблять тишу. Он як конспіративно гальмувались електронні декларації та відновлювались депутатські пільги.

А якщо навпаки, апарат за вказівкою гасить гарне (як от тарифний пакет "Батьківщини"), тоді розголос справі тільки на користь. 

Куди не кинь – кругом вигода: просто, дешево (власне прибутково) й ефективно. Чого ж не зробити?

Так, одна пігулка хворого не вилікує. Але ж стан його покращить! Та й жменями їх не ковтають, дальші рецепти на черзі.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO