Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 16 вересня

Добкін і Кернес украли в Харкова 650 га землі, чотири мільярди – Луценко

Ми готували цю операцію два місяці. 150 працівників ГПУ та бійців "Альфи" СБУ вчора провели понад 120 обшуків у Харкові. Мета – вилучення документів, які мають стати основою справи про розкрадання 650 га харківської землі, організованим злочинним угрупуванням Добкіна-Кернеса. Стара шарманка про "політичні переслідування" не допоможе. Вкрасти у міста чотири мільярди і поселити на елітних гектарах своїх родичів, друзів, потрібних політиків та правоохоронців – кримінальний злочин. І за нього буде відповідальність.

Російську "на автоматі" – "удаліть в карзіну"

Із мовою так не можна. Це питання особистої, майже інтимної гігієни. Взяв ґаджет до рук, а там общепонятний – так першим ділом перемкнися на українську. Її там немає? Так викидай каку з рук, як кажуть на Закарпатті. Платиш свої гроші – так вимагай, щоб тебе поважали і підлаштовувалися під тебе. Скільки разів на день ви клацаєте правою кнопкою миші й бачите "копировать", "удалить", "свойства"? Може, час відімкнутися з "автомату", "удаліть в карзіну" російську версію й завантажити нарешті мовний пакет рідною мовою? Подбати про гігієну особистого простору ‒ в мові поштової скриньки, фейсбука, ґуґла, в телефоні, на персональному комп'ютері?

Як я подавала документи на польську візу

Окрім відчуття, ніби у мене протягом останніх двох тижнів, як у їжака перед небезпекою, настовбурчилися голки, я уже менш впевнена, чи мені хочеться подорожувати і вкладати свою копійчину на розвиток економіки, зокрема, культурної статті бюджету сусідів. У мене все ж слабі нерви. Беручи до уваги останні підняті політичні дискурси, від цивілізаційного світу Польща бере курс прямісінько у самодурство – коли хочеться значити більше, ніж ви насправді є. Якийсь чоловік чекав у візовому центрі увесь день. Його номер у черзі все не висвітлювався на електронному табло і він тихо скаржився на те, що в нього вже блимає в очах і він не розбирає символів.

Чи відрізняється насилля від насильства і що може замінити позивний

командир "Березівської" сотні УПА Дмитро Негрич, псевдо "Мороз"

Сергій Миронюк із Нью-Джерсі (США) пропонує замість слова позивний щодо вояків української армії використовувати псевдо, яке було поширене в УПА. Позивний – це умовний сигнал для розпізнавання когось або чогось: радіостанції, судна, військової частини. Але щодо українських вояків, можливо, справді краще вживати давнє запозичення з грецької мови псевдо. Іменник като́лик має наголос на другому складі, а прикметник католи́цький – на третьому. Це ніяке не російщення, бо в українській мові при утворенні прикметників від іменників наголос у деяких випадках переноситься на один склад ближче до закінчення.

Згадати всіх: сьогодні День пам'яті українських журналістів

У більшості випадків злочини проти журналістів залишаються нерозкритими, в кращому випадку на лаві підсудних опиняються виконавці, але зовсім не замовники. Залишились непокараними і ті, хто бив кийками і стріляв по журналістах під час Революції гідності. Одні з цих справ є резонансними, прізвища вбитих журналістів добре відомі, інші – тільки раз, у вигляді скупого повідомлення, з'являються в інформпросторі і зникають. День пам'яті українських журналістів – привід згадати всіх.

Для тих, хто не розуміє декомунізації. Путівник Розстріляним відродженням

Не всіх засуджених за липовими справах знищували відразу ж. Найпоширеніший варіант: відправляли до концтаборів на кілька десятиліть або ж усе життя. У таких жахливих умовах деякі письменники ще й устигали творити: наприклад, Валер'ян Підмогильний у Соловецькому таборі робив переклади, писав повісті, роман, а Микола Зеров завершив переклад "Енеїди" Вергілія. Але ось у 1937 році справи української інтелігенції переглядають. І вирішують, що більше сотні ув'язнених Соловецького табору варто розстріляти - вбивства відбуваються в один день, 3 листопада.

Катовіце: якщо й порушувати закон у Польщі, то хіба там. ФОТОРЕПОРТАЖ

В'язниця Катовіц – у центрі міста, вся покрита вікнами, навіть дах. Зі сторожових вишок відкриваються види на парк, охоронці й цілодобові пиячки з лавок застережно переглядаються, хотіли б триматися одні від одних подалі, але не виходить. На вигляд тюрма романтичніша за Бастилію. Може, тому, як написано на фасаді, отримала грант Королівства Норвегія. На ці гроші кілька років навчали "обслуговчий" персонал і закуповували "умеблювання".Тож якщо надумаєте порушувати закон в Польщі – то робіть це тільки в Катовіцах. Тим більше, що загалом проблеми фасадів там – схожі до наших. Зате повсюди біля кнайп – собачі мисочки, пси теж мають де випити на рівних.