Звичайна ситуація: потрібно було мені купити новий лептоп. Покопирсавшись у різноманітних інтернет-магазинах і почитавши відгуки користувачів, я вибрав модель і вирушив купувати її в ужгородський магазин (ціна та сама, а сервіс – під рукою). Щасливим покупцям працівники магазину безкоштовно встановлюють програмне забезпечення, і я попросив, щоб мені всі програми з віндовзом включно ставили одразу українською. І тут почалося:

– Вибачайте, але це не вийде – в нас є лише російською, – знітився продавець.

– Ну то ставте англійську, а я вже вдома собі сам завантажу мовні пакети й зміню на українську, ‒ після гримаси невдоволення випалив я.

– З цим також проблеми, в нас є лише російською...

Не хочу писати тут банальностей про третій рік війни, агресора і колоніальний синдром – це й без мене всім зрозуміло. Натомість хочу обуритися нашою неповагою до самих себе – ми платимо гроші, купуємо товар і, здавалось би, маємо право замовляти музику. Чому в комп'ютерного магазину найзахіднішого обласного центру України немає україномовного програмного забезпечення (не різноманітних хакнутих й українізованих програм, а оплаченої за грубі гроші ліцензійки)? Якщо вже купуєш – купи українською, звучить логічно, правда ж? Та не для всіх. Продавець магазину ніби погодився, що я маю рацію, але сказав, що вони над цим питанням просто не думали: "Ми "на автоматі" замовляємо, потім все одно за бажанням можна завантажити український мовний пакет, то ми й не заморочуємося. Приходить російською – то й добре. Я й сам про це ніколи не думав". Потім він ще щось сказав про клієнтів, що не розуміють української (згадавши насамперед угорців), я у відповідь поцікавився, чому ж тоді не брати англійську версію, але все це без сенсу, адже пощо обговорювати питання цінностей і самоповаги з людиною, яка "не думала"?

Читайте також: Розділяй і владарюй: чому російська соцмережа так перейнялася українською мовою

Та не лише персонал магазину винен в тому, що не думав. Винні покупці, які ніколи такого питання продавцям не поставили. Немає попиту, всі готові платити гроші й купувати російськомовний продукт. І це робить не просто "біомаса", а мислячі, патріотичні люди, які говорять іноземними мовами, подорожують, віддають гроші на підтримку армії, ходять у вишиванці, але "на автоматі" готові приймати російськомовний продукт, навіть якщо – через суди, як у випадку з інструкціями й меню до пралок і мікрохвильовок – існує можливість купити товар з українським маркуванням. Самі компанії не надто й поспішають просувати україномовний продукт, витрачатися (хоча це й символічні кошти) на переклад програмного забезпечення, меню, інструкції, голосових підказок, мап тощо. Все це з тієї ж причини – через брак попиту.

Адже компанії збирають інформацію про використання своїх товарів – і у випадку з віндовзом, програмним забезпеченням, мовою меню в телефоні й далі за списком це для них не складає жодних труднощів. Чи варто Майкрософту сильно напружуватися, якщо вони бачать статистику – лише мізерний відсоток українців завантажує мовний пакет українською, інші "на автоматі" користуються російською? Як гадаєте, коли в меню сім-карти ви не обираєте україномовну опцію, чи буде оператор наймати україномовних працівників до кол-центрів, забезпечувати надсилання сервісних повідомлень українською? Зверніть увагу: часто навіть у банкоматах при виборі мови кнопка української розташована під кнопкою аквафрешних кольорів. Чому? Бо українці "на автоматі" користуються російськомовним і "не думають".

Читайте також: Кит, на якому тримається вся російська агресія

Не думають, коли реєструються в соцмережі й "на автоматі" вибирають російську мовою сервісу (точніше, вона там сама, за замовчуванням налаштована, тож треба перемогти лінощі й у два кліки самому вибрати українську). Не думають, коли шукають у ґуґлі, який також за замовчуванням відкривається російською – і в один клік треба вибрати українську мовою пошуку. Не думають, коли записують своє ім'я (згаданий на початку тексту продавець дав мені свою візитку з лінком на його сторінку в фейсбуці, де латинкою було написано "Aleksandr"; чому захисник прав угорців назвався не Шоні, а Александром? Чому не Олександром, зрозуміло – "не подумав").

Або ще: поширюють патріоти масово статтю, скажімо, Сергія Рахманіна із "Дзеркала тижня". Поширюють російською. Чому? Бо хтось перший запостив – і пішло. Здогадатися, що в сайту є ще й українська мовна версія, і в один клік можна отримати цю ж статтю українською – це як вища математика. А з мовою так не можна. Це питання особистої, майже інтимної гігієни. Взяв ґаджет до рук, а там общепонятний – так першим ділом перемкнися на українську. Її там немає? Так викидай каку з рук, як кажуть на Закарпатті. Платиш свої гроші – так вимагай, щоб тебе поважали і підлаштовувалися під тебе.

Скільки разів на день ви клацаєте правою кнопкою миші й бачите "копировать", "удалить", "свойства"? Може, час відімкнутися з "автомату", "удаліть в карзіну" російську версію й завантажити нарешті мовний пакет рідною мовою? Подбати про гігієну особистого простору ‒ в мові поштової скриньки, фейсбука, ґуґла, в телефоні, на персональному комп'ютері?

Подумати. Це неважко. А іноді навіть приємно. Якщо, звісно, думаєш своєю рідною мовою, а не встановленою "за замовчуванням".

Андрій ЛЮБКА, "Збруч"