Якраз учора я говорив про головну проблему "мінських домовленостей" - самопозиціонування Росії не як сторони конфлікту з Україною, а як посередника...

Сьогодні у Бішкеку Путін це знову повторив. Ця відверта брехня є офіційною позицією Кремля.

І саме таке позиціонування обумовлює російські вимоги щодо "особливого статусу" Донбасу, негайних виборів і амністії бойовикам, а також зміну Конституції України.

Цим самим пряме й відверте втручання у внутрішні справи України росіяни подають як свою посередницьку діяльність. Проте росіянам у цьому пункті дедалі менше вірять (хіба що у Бішкеку) або роблять вигляд, що вірять (таких більше).

Тож головне наше завдання полягає у тому, щоб збити росіян з їхньої фальшивої публічної позиції посередництва. А демарші Путіна по виходу з Нормандського формату і "мінських домовленостей" саме це означають і означатимуть.

Головна мета візиту Штайнмаєра з Еро до Києва, що б вони не говорили на прес-конференціях, - підготовка майбутньої зустрічі на вищому рівні у "номандському форматі" за участі і Путіна і Порошенка.

Пропозиція "паралельного руху" у виконанні безпекових і політичних компонентів "мінських домовленостей" - це запрошення їх обох на друге коло невиконання. Цей шлях ми вже проходили, навіть до голосування змін Конституції у першому читанні дійшли...

Шансів на те, що друга спроба буде кращою за першу - мінімальні. Чим довше не виконуються ці "мінські домовленості" - тим менше у них шансів на успіх.

Вони уже давно (якщо не від самого початку) перестали бути інструментом чи дорожньою картою з вергулювання конфлікту, і перетворилися на поле бою, предмет політичних спекуляцій чи дипломатичної гри.

І перший раунд цього бою виграв Порошенко, якщо ви не помітили... Путін злетів з цієї каруселі на початку серпня 2016 року, але його туди знову підсажують. Тож доведеться повторить.

На відео про це і інше - з 53 до 50 хвилини.

Володимир Горбач

Читайте також: Рано чи пізно Україна залишиться сам на сам з Росією. Прямого зіткнення не уникнути