Директорка Інституту світової політики Альона Гетьманчук проаналізувала нещодавні скандальні закиди словацького прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо на адресу України

Словацький прем'єр Фіцо дав інтерв'ю Reuters на вихідних, де прийшовся конкретно по Україні. Він, зокрема, висловив думку, що Україна ще більше, ніж Росія, не виконує Мінські домовленості, і що ніякий вона не "хороший хлопець" у цьому процесі. На чому базується його аналіз – він не пояснив, а дуже шкода. Думаю, українська сторона могла б зробити відповідний запит і поцікавитись, на чому саме ґрунтується його оцінка ситуації.

Фіцо своєю заявою де-факто розпочав публічну підготовку до дискусії, чи варто надалі продовжувати санкції. Розпочав несподівано: станом на даний момент все у ЄС має такий вигляд, що готовність продовжувати санкції щодо Росії є. Велику справу тут робить Меркель, яка говорила і продовжує говорити з європейськими лідерами на цю тему. Мої джерела в Берліні на початку вересня стверджували, що найбільш непевна позиція щодо санкцій була на той момент... правильно, у словацького прем'єра Фіцо.

Що стоїть за заявами Фіцо? Очевидно, кілька факторів. І його давня нелюбов до України, загострення якої прийшлось на газову кризу 2009 року. І його рівняння на німецьких соціал-демократів (очевидно, черговий візит Габріеля в Москву слугує і черговим натхненням). Як, у принципі, і відчуття, що німці дійсно хочуть щось зробити по Мінську, і пресинг на Україну тут неминучий.

Читайте також: Про втому від сумління. Звернення до європейської громадськості

Ну і головне, що підтверджують всі мої словацькі колеги: Словаччина бореться за крісло генсека ООН для Мирослава Лайчака. Для підтримки його кандидатури потрібна підтримка Росії. Наступні два-три тижні будуть критичними. Дипломати кількох країн, які працюють при ООН, і з якими довелось спілкуватись напередодні, достатньо здивовані несподіваним ростом рейтинга Лайчака: якщо на початку процесу виборів він був у хвості, зараз уже фігурує ледве не в першій трійці. Парадоксальність ситуаціі полягає у тому, що саме Лайчак у свій час був людиною, яка очолювала від ЄС процес переговорів щодо Угоди про асоціацію з Україною (з української сторони був тоді Павло Клімкін як замміністра з євроінтеграції). І кому як не Лайчакові знати, яку ціну Україна заплатила за те, щоб бути асоційованою з ЄС (навіть не за кандидатство і не членство). Так чи інакше, у Фіцо підхід зрозумілий: найкраща кампанія за генсека ООН з точки зору підтримки Росії – це кампанія проти санкцій щодо Росіі в ЄС.

Читайте також: Як відповісти на заклики "політичного врегулювання" на Донбасі

Водночас, я би особливо не драматизувала ситуацію. Небезпека Фіцо не в тому, що він може в односторонньому порядку заблокувати санкції. І в його інтерв'ю Reuters є одна дуже важлива фраза про те, що він поважатиме солідарність ЄС з цього питання. Небезпека в тому, що він використовуватиме головування Словаччини в ЄС як комунікаційний майданчик для міжнародного медіатиску на питання послаблення та зняття санкцій щодо Росії і дискредитації України. Взагалі потрібно розуміти: те, що вголос заявляють деякі європейські прем'єр-міністри в інтерв'ю, вони далеко не завжди озвучують у Брюсселі. У Брюсселі вони зазвичай витримують паузу. Інша справа, якщо звинувачення України підуть і з боку німецьких партнерів. Тоді окрилений Фіцо зможе дозволити собі суттєво більше.

До того ж, особлива розмова на цю тему у Фіцо свого часу була й із американськими партнерами. Домовленість досягнули приблизно таку: на публіку Фіцо говорить що завгодно, а не на публіку підтримує санкції і реверс газу для України. Хоча те, що я можу сказати з власного досвіду спілкування з Фіцо, то більш антиамериканського у своїй риториці європейського політика я особисто не зустрічала.

Отож, беремо його заяви до уваги і чекаємо, коли буде обраний новий генсек ООН.