У ніч на 20 жовтня в Берліні відбулася зустріч лідерів України, Німеччини, Франції і Росії щодо врегулювання ситуації на Донбасі, пише в своєму блозі на "Новому часі" політолог Володимир Фесенкл. За підсумками переговорів не відбулося підписання якогось документа, але, однак, було погоджено питання розробки дорожньої карти імплементації Мінських угод. Попри все, німецький канцлер Ангела Меркель повідомила, що Україна отримає остаточний контроль над кордоном тільки в кінці процесу, а доти там перебуватимуть спостерігачі ОБСЄ.

Потрібно розуміти, що Меркель не сказала нічого сенсаційного – лише те, що записано в Мінських угодах. Ключове слово в її заяві остаточний контроль. Точно так само сформульовано і в договорі: остаточний контроль над кордоном перейде до України тільки після виборів на Донбасі. Цей пункт багато критикують, але так вже записано. Важливо інше – Меркель підтвердила, що Путін змушений був погодитися на допуск представників ОБСЄ до кордону.

Читайте також: Підсумки зустрічі нормандської четвірки в Берліні 19 жовтня

І саме в тому, щоб до і на час виборів контроль над кордоном здійснювала ОБСЄ, а після виборів контроль був переданий Україні, полягала компромісна пропозиція української сторони.

Тому те, що Меркель обережно сказала, що Путін визнав наявність проблем з допуском представників ОБСЄ до кордону, і вони домовилися забезпечити цей допуск, дуже важливо. Але питання ще не вирішене.

Яким чином буде здійснюватися контроль над кордоном під час виборів, яким буде склад і функції місії ОБСЄ – всі ці питання повинні бути узгоджені в дорожній карті, робота над якою триває.

Я б звернув увагу на те, що визнав навіть Путін на прес-конференції після зустрічі: він сказав, що багато часу було приділено питанням безпеки. А саме на цьому наполягала українська сторона. Так що порядок денний зустрічі в Берліні в значній мірі пройшов у відповідності з інтересами України.

Читайте також: Дорожня карта для Донбасу. Що має відбуватися далі?

Якщо до зустрічі і Путін, і частково французи говорили про те, що головне – це політичний порядок денний, вибори, статус цих територій тощо, то після навіть російський президент визнав, що головними були питання безпеки. Це дуже важливо. Нам вдалося вплинути на порядок денний. Але всі питання про кордон, місію ОБСЄ та інше ще доведеться вирішувати і прописувати в дорожній карті.

Є і ще одна проблема, з якою ми стикаємося ось уже два роки: одна справа – про щось домовитися і навіть щось підписати, і зовсім інше – як ці домовленості будуть виконуватися.

Загалом же, висновки з зустрічі можна зробити такі: нам вдалося вплинути на порядок денний і нав'язати свою позицію про те, що першочерговими є питання безпеки. У термінах "зрада-перемога", думаю, це радше "перемога": наші дипломати не повторили помилок, яких припустилися в лютому минулого року, і зайняли досить жорстку позицію.

Але потрібно розуміти і те, що ревізії Мінська не буде. Те, що Україні передадуть контроль над кордоном в останній момент, записано в Мінських угодах і, на жаль, у цьому аспекті, щось вже навряд чи зміниться. Проте, не слід панікувати і вважати, що нас знову загнали в кут. Українській стороні вдається просувати свою логіку і бачення процесу мирного врегулювання на Донбасі, і це найголовніше. Що стосується конкретних рішень – їх ще потрібно узгодити.