- Ну як тобі наша німецька гостинність? Грьобані Інтерсіті, довбаний Дойче бан. Як тобі ці смердючі поїзди, ця суто німецька фішка: нема місць в поїзді - сиди на підлозі, це такого немає ніде в світі, тільки в нашій довбаній Німеччині, - каже така, - Давай зроблю тобі фото, покажеш дома цю дикість.

- Та нема слів, - намагаюсь підхопити я тон розмови абсолютно невідомої мені дівчини з черги до туалету, що почула мою розмову з контролером про cultural differences, щоправда ніхто не знав, звідки я

- Ви праві в нас так не їздять. В нас навіть державні працівники, що все своє життя працювали за рахунок податків реєструють десятки автомобілей різних класів, а мери міст займаються розвитком космонавтики і займаються польотами в суборбітальний простір.

Читайте також: Письменник Іван Андрусяк розповів, яка проста річ найбільше вражає в Німеччині

- Космонавтики? Нічого собі, ви знаєте як давно я не чула про космонавтику, все розвалюється, я ж кажу - Німеччина котиться невідомо куди. І ось ця черга в туалет, один не працює, ось оголошення висить.

"Того ж ми вас і побєділі" - мало не вирвалось в мене, так захотілось її заспокоїти: "Нічого, нічого, кицю, у вас все ще попереду, все ще може бути так само добре як у нас. І золоті палаци, і кошерні вагони, і любов до готівки, і гордість за безкарність. Треба тільки добре працювати над собою і ніколи не цінувати того, що вже маєш. Головне тепер побороти Дойче бан."

Вголос не сказав. Занадто безглуздо навіть як для розмови в черзі до туалету, до того ж я все ще мав останній шанс на фото.