Українські демократи вперто не бажають учитися на власних помилках – думка
Усе більше переконуюся, що починається вересень 2005-го. Розшатування демократичного, колишнього "помаранчевого", табору, взаємні образи, публічні заяви, грюкання дверима. На жаль, історія так нічого і не вчить. Політична криза демократів закінчується зазвичай тотальними зрадами і приходом до влади тих, проти кого ці самі демократи боролися.
Чомусь у цих опонентів вистачає клепки в голові з приходом до влади не пожирати один одного. Сидіти – й вичікувати, поки "труп" демократа сам пропливе повз них. А потім – демократичні опозиції, "України без...", махання руками.
Читайте також: "Як парость виноградної лози", або Чим поросте реформа державної служби. ФОТО, ВІДЕО
Навіщо вбивати самих себе? Тотальна "зрада" – вона в першу чергу в головах.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
