Починаєш служити, щоб принести людям користь. Потім розумієш, що старатися -  немає заради кого. Про це пише у своєму "Фейсбуці" київський патрульний поліцейський Андрій Кобилінський.

Як перетворитися на мєнта. Коротка інструкція.

Шо, цікаво стало? Йдіть рік послужіть. В поліцію чи іншу держструктуру, на посаду, що передбачає спілкування з громадянами. Все зрозумієте швидко.

Спочатку ти за старою звичкою вважаєш людей нормальними, і дійсно хочеться принести користь суспільству.

Та медовий місяць триває недовго)

Поступово ти бачиш зовсім іншу картину. Сувора реальність проступає крізь рожеві окуляри. Тепер життя спрощується: ти або відсипаєшся, або втихомирюєш неадекватів. Привіт, моє нове оточення: "гражданє алкоголіки", наркомани, і далі за списком.

Читайте також: Як київська поліція не приїжджає на виклики

Виїжджаєш на район - купа психів. Заходиш в фейсбук - на тебе кидається натовп хейтерів. Парадигма зміщується, і ти вже відчуваєш себе на ворожій території, учасником якогось дешевого цирку
Друзі тобі дзвонять все рідше, щоб не завадити твоїй важливій роботі, чи не розбудити ненароком. І живеш ти, оточений лайном в прямому й переносному сенсі.

Як казав наш комбат: "Ти шо, не знав шо це за робота? Ти для всіх х..ло, і ніхто тобі радий не буде."

Звичайно, трапляються проблиски світла, раз на дві зміни ти почуєш від когось подяку, і це ще дозволяє триматися на плаву.

Так шо ось так і стають мєнтами. Починаєш служити, щоб принести людям користь. Потім розумієш, що старатися - якщо в загальному - то немає заради кого. І наше інфантильне недорозвинене суспільство дійсно заслуговує на те, що має. А чому продовжуєш служити? Бо немає іншої роботи, бо звик до колективу, бо присів на адреналін. Бо не хочеться признатися собі, що даремно втрачаєш час. Ну і ті нечасті моменти, раз на дві зміни.

Читайте також: Атестування поліцейських: прикра перемога міліції над поліцією

І якщо у тебе немає - а у мене її немає -прямої фінансової зацікавленості (я про хабарі), то вихід багато хто може бачити лише в алкоголі.

Всю цю трансформацію я пройшов за рік. Я йшов свідомо подивитись на іншу сторону життя, і вона мені дуже не сподобалася.

Я дійсно (майже) втратив віру в хороших людей. Деякі бувші кажуть, що це на все життя.

А тих колег, які знаходять в собі сили творити добро, майстерно ухиляючись від лайна, що летить з усіх боків, я вважаю просвітленими. Справжніми християнами. Я так не вмію.

Хто захоче написати шось типу тримайся, то йдіть краще напишіть це на сторінку Anastasia Deeva. От кому підтримка зараз дійсно потрібна. Не варто топити в лайні тих людей, які намагаються нас звідти витягнути. Їх не так багато лишилося.