Дістало!

Створення українського фільму потребує надзвичайної концентрації зусиль великої кількості людей та подолання безлічі перешкод. Це робота, яка не приносить великих грошей, і якою займаються люди, які справді хочуть щось змінити в цій країні.

Але результат багаторічної самовідданої праці може піти коту під хвіст, бо в Україні українське кіно є "неформатом" для великої частини кінотеатрів. І це не вибір глядача, це нав'язаний глядачеві вибір директорів цих кінотеатрів. Чомусь саме менеджери кінотеатрів вважають, що можуть говорити від імені глядачів. Доказами для них є "відсутність" касових зборів на сеансах українського кіно.

Ось, наприклад, очевидно що глядач не піде на фільм "Гніздо горлиці" у кінотеатрі "Саврємєнік" у Сіверськодонецьку, бо фільм демонструється на єдиному сеансі о 10:00 ранку. Це ж справді, як треба любити українське кіно, аби ходити на нього зранку в будній день? Навіть я, мабуть, не настільки його люблю.

Читайте також: Відкладений попит: яким має бути українське кіно

Любов глядачів до конкретно взятого фільму "Гніздо горлиці" була цілком очевидною на прем'єрних показах – від Запоріжжя до Тернопіля, від Львова до Харкова, від Одеси до Хмельницького, від Дніпра до Ужгорода, від Луцька до Києва, від Івано-Франківська до Миколаєва. Зрештою, збори за перші вихідні також показали, що там, де фільм розписаний на нормальних сеансах, він збирає касу не гірше за іноземні стрічки схожих жанрів.

Почав ранок розмовою із директором кінотеатру в Сіверськодонецьку Коротке резюме бесіди: в усьому винні дистрибутори, він не вірить у глядацький інтерес до українських фільмів, які українські фільми виходили в прокат протягом бодай цього року він не знає, про квоти в 30% національних фільмів у прокаті не чув.

Раніше кінотеатри могли виправдовувати недотримання квот тим, що необхідної кількості українських фільмів не було. Тепер вона є. Також казали, що наші стрічки недостатньої якості – це також неправда.

Але при цьому максимальне покарання за недотримання квот – аж 1530 грн адміністративного штрафу.

Ну що ж, настав час нагадати про квоти.

Читайте також: Чортик з табакерки: як підробки з-за "поребрика" стають "українськими фільмами"

Отже, з вищесказаного випливають такі практичні кроки з боку Держкіно:

1. Проведення перевірок (із залученням місцевих органів управління кінематографією) всіх кінотеатрів щодо дотримання положень статті 22 Закону України "Про кінематографію";

2. Ініціювання внесення змін до статті 164-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо збільшення розміру штрафу за недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу.

Далі буде.