Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 9 грудня

Головне національне свято України, на яке зачекалися

Якби була моя воля, значно скоротив би кількість дат, коли вивішують прапори. Часте вивішування робить банальним і дати, і прапори. Та коли б мене спитали, яке свято не рухав би за жодних обставин, вибрав би 1 грудня. 1 грудня 1991 року українці зробили стратегічно правильний вибір. За винятком Британської, імперії погано модернізуються. Добре – лише національні держави. Якщо колись – надіюся, ще за мого життя – Україна стане схожа на мою вулицю без 13-го номера, тобто країною масового середнього класу, 1 грудня буде головним національним святом – святом, на яке вона заслуговує.

У полоні корисливих або ж вузьких партійних інтересів. Що варто затямити політикам

Історія нічого не навчила нас, бо ми виявилися кепськими учнями в її школі. Усі воюють з усіма. Дехто ладен національною ідеєю зробити гасло "Бий своїх, щоб чужі боялись!" Але "чужі" не бояться – тільки тішаться. Політичний клас – у полоні корисливих або ж вузьких партійних інтересів. Гідність людини, пам'ять про Майдан розчиняється у чварах і корупційних комбінаціях злодійкуватих можновладців. Україна не має права на чергове самознищення через брак волі до внутрішньої консолідації нації.

Комплекс позавчорашньої провини: українці – ніякі не ксенофоби

У країні війна, на руках безліч одиниць неконтрольованої зброї, десятки тисяч людей дістали страшні психологічні й буквально фізичні травми, та це диво, що ми тут одне одного не перебили! Не заплющуючи очі на кожен окремий злочин та його причини, варто, утім, не менш упевнено сказати: поширення міфу про нетолерантних агресивних українців – частина гібридної війни. Цей міф довгий час ліпила комуністична пропаганда, тепер його професійно тиражує Кремль.

"Піккардійська терція" спільно з бійцем НГУ записали колядку про війну на Сході. ВІДЕО

Боєць Зиновій розповідає, колядку написав дорогою додому з передової. "Молитва на Різдво" – це розповідь про сім'ю військовослужбовця, який боронить Україну. Щоб він на Різдво повернувся додому живим, святого Миколая просять дружина та двоє маленьких дітей. Аранжування твору виконав художній керівник гурту "Піккардійська терція" Володимир Якимець: "Якщо в нас війна, то це нова сторінка в українській історії, то звичайно це є і нова сторінка в українській музиці".

Чому не варто відмовлятися від святкування Різдва 7 січня

Десятки разів повторював – і знову повторю: якщо підходити навіть із позицій традиції, то чому ми так легко хочемо нашу традицію віддати Москві? Це має такий вигляд, ніби ми запропонували зняти в Києві пам'ятник св. Володимиру на тій підставі, що в Москві такий стоїть. Далі що – кирилицю відкинемо, бо нею на Москві пишуть? Православ'я відкинемо, бо є московська церква? Хоче хто святкувати за григоріанським календарем – нехай має можливість.

Не роби як головний охоронець Порошенка – що саме й чому

Україна вже три роки воює з Росією. Всі прекрасно розуміють, що ФСБ контролює російські соцмережі. Контроль за соцмережами, зокрема, передбачає можливість трекати всіх користувачів – з якої ІР-адреси, якими пристроями користуються, з ким взаємодіють, де фони фізично перебувають під час роботи з соцмережею. Очевидно, що російські спецслужби трекають усіх ключових персон України, які здуру досі не закрили облікові записи в "Одноклассниках" / "ВКонтакте". У цьому сенсі керівник президентової охорони, який викладає в російських "Однокласниках" фото зі президентського літака – це якась жесть.

Як захистити зайчика, ялинку і свято?

Сьогодні суспільство поділилося надвоє. Ті, хто захищають ялинку і ті, хто захищають ялинку. Так, так, я не помилилася. Відмінність тут не у висловлюваннях, а у тому, що саме стоїть за розумінням захисту ялинки. Перші захищають ідею потрібності ялинки на святі, кольорових бамбольок, подарунків, що ховаються попід гілками, вогників, що миготять і гріють голочки, посилюючи святкові аромати. Я їх розумію і підтримую. Другі захищають ялинку-дерево, не розуміють доцільності мільйонного винищення молодих і зрілих дерев.

Чому не можна приносити вибачень і не варто бути просунутим

Олександр Данилович Пономарів

Інна Бойко запитує, чи можна вважати слово просунутися українським. Просунутися, просунутий – це кальки з російських слів із розмовним забарвленням продвинуться, продвинутый. Вони мають сленговий відтінок. Українською мовою вживаємо як кальку просунутий і просунутися, а нейтральні відповідники – успішний, обізнаний. Роман Мацюк має кілька сердитих запитань. Він пише, що у Львові йому псують настрій оголошення в трамваї: "Приносимо наші вибачення за незручності". Читач має рацію, краще казати не приносимо, а просимо вибачення за незручності або перепрошуємо за незручності.