Урядовий законопроект про спецконфіскацію гигнув, а лобісти не вщухають. З упертістю, вартою кращого застосування, продовжують передпродажну підготовку.

Відчай приречених, або "Це - є їхній останній ..."

З НФ ясно: втопились на політичній мілині, тепер за фінансову соломинку хапаються. Та розмах кампанії такий, що агонізують вони явно не без союзників.

Один із них - фракція БПП, задля збереження примарної коаліції. Інший - Кабінет Міністрів України, задля пропихування неякісного бюджету.

Спецконфіскація, як бюджетний пузир

Під час представлення Держбюджету-2017 (21.09.2016) Прем'єр-міністр В. Гройсман учудив таке: "Ми заклали в бюджет надходження від спецконфіскації на наступний рік 10,5 мільярдів гривень. Колеги, загальна сума спецконфіскації - 40 мільярдів гривень. І якщо хтось скаже, що ми взяли неймовірні доходи - і поклали їх у доходи бюджету, це неправда, тому що я навів вам цифру".

Неймовірними такі цифри (насправді 11-тизначні числа) навряд чи хто назве, особливо після е-декларування. Неймовірно інше: звідки така поінформованість?

У Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", №5000 в обгрунтуванні доходної частини спеціальна (і будь-яка інша) конфіскація не фігурує.

У Пояснювальній записці до проекту Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів", №5142  фінансово-економічне обґрунтування взагалі відсутнє: "Реалізація проекту Закону не потребує додаткових видатків державного бюджету". Про доходи ні слова.

Зате є кілька вичерпних слів про ставлення авторів до громадськості: "Проект Закону не потребує проведення консультацій з громадськістю"!

І чого керівництво Верховної Ради включило такий законопроект у розділ Порядку денного "питання, пов'язані з затвердженням Державного бюджету"? Мабуть того, що Голова ВР А. Парубій (виборчий список НФ) і його Перша заступниця І. Геращенко (виборчий список БПП) його уподобали.

Оскільки розрахунку прем'єрських "цифр" нема, то залишається прорахувати версії.

Перша: укладачі бюджету зарахували у його дохідну частину неіснуючі доходи від неіснуючого закону. Вилами по воді бюджет виписали. І не з театрального реквізиту (як у О. Ляшка), а натуральними.

Читайте також: Три роки після Вільнюса: і де ж Асоціація?

Якби вони не були такими поважними людьми, ми були б вимушені назвати їх "окозамилювачами, шарлатанами, аферистами".
Друга мотивована версія: прем'єру все достеменно відомо із негласних джерел. А щоб не сполохнути фігурантів, загальну суму він озвучив і стукнув куди слід - конспіратор.

Минуло понад три місяці: порухів жодних - схоже слід вів не до борців з корупцією, а до самих корупціонерів або їхніх спільників.
Остання логічна версія: урядовцям ця інформація відома зсередини, як співучасникам. Не оптимістично, проте реалістично. Тим більше, що інших обґрунтованих пояснень не залишається.

У кожному разі вимушені констатувати: контрольний пакет у владі, у той чи інший спосіб, належить власникам необґрунтованих активів.

А уряд? А що уряд: нездатний забезпечити надходження достатні для бюджету виживання (не те що розвитку) від зростання економіки, а не від зростання злочинності - за пучок гнилої соломи хапається.

Залишається додати кільки слів про математику.

Озвучена прем'єром "загальна сума спецконфіскації - 40 мільярдів гривень", а у бюджет заклали лише 10.5. Куди намітили решту - на розвод жертвам конфіскації, чи на премію її виконавцям?

Шантаж спецконфіскацією, як корупційний таран

Верхушечні (урядові й парламентські) лобісти навряд чи поводились би так зухвало, аби не відчували підтримки широких корупціонерських мас.

Як хижаку спідручніше у дрімучому лісі, а жабам у гливкому болоті, так і Корупціонерам комфортніше серед корупціонериків. Тож і заклали у проект спецконфіскації класичний корупційний сюжет: Ну що, відступні заплатимо, чи у суді походження майна будемо доводити?".

Свиня завжди болото знайде. Та якщо при законних правилах конфіскації такий шантаж справа вибіркова, то за кабмінівською схемою він - справа масова, як не всенародна, то всекорупційна.

А у Пояснювальній записці не посоромились написати: "У проекті Закону відсутні правила і процедури, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень". Щоправда, антикорупційний парламентський комітет від цієї облуди каменю на камені не залишив.

А хто сумнівається в масовій загрозі наведеної корупційної схеми, може поспитати у бізнесу щодо шантажу позаплановими перевірками.

Шантаж спецконфіскацією, як складова адмінресурсу

Як засвідчили е-декларації (не втомлююсь дякувати їх ініціаторам) серед власників необґрунтованих активів повно осіб, уповноважених на виконання функцій держави, місцевого самоврядування.

Тобто тих, хто потенційно здатен чинити адмінресурс. На виборах усіх рівнів, та й проміж ними. А який же кращий важіль впливу на них, як загроза спецконфіскацією?

Тим більше, загроза не порожня, а зверхня. Недарма мовиться: той у кого рильце в пушку і не рипнеться. Що ж казати про того, у кого вся морда у щетині?

Недарма й досі тримають у ЦВК, Конституційному Суді (і не тільки там) палену обслугу Януковича.

Читайте також: Трамплін для України

Відтак, запропонована урядом спецконфіскація ще й потужний інструмент політичної корупції. Як бачимо, об'єднує вона корупціонерів усіх рівнів і ґатунків: "Корупціонери усіх мастей - єднайтесь!".

Дозволимо?

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO