Якщо в 2015-му ми мали перелом в перспективі людства, то в 2016-му ми маємо «зламаний світ» зі зміненою, але неясною для багатьох, перспективою.

«Зламаний світ» означає, що всі звичні для людства політичні, соціальні, економічні та культурні норми поступово перестають діяти так, як вони діяли раніше. Кількість кризових явищ наростає, а людство не встигає адекватно не те що відповідати на виклики, але навіть і формулювати їх.

Щоб якось підсумувати рік, давайте спробуємо виділити основні тенденції, які будуть найбільше визначати як наступний рік, так і довгострокову перспективу.

Розкол Європи

В 2016-му році стався розкол Європи як в ідеологічному, так і в геополітичному сенсі.

Отже з 2016-го немає єдиної Європи. Є Великобританія чи навіть Британія та дезінтегрований Європейський Союз. Є Німеччина та Франція з одного боку, а також Італія та Іспанія з іншого боку. Є Західна Європа та Східна Європа. Є Німеччина як старий лідер Європи та Польща як новий лідер Європи. Є також Україна, яка принесла в Європу війну та нові проблеми від Росії. Є мусульманські емігранти, з якими Європа не знає що робити, та кризовий Близький Схід, який їх генерує.

Брекзит це лише прояв цього глибокого розколу в Європі, хоча сама по собі ідея виходу з Європи, як виявилося, мало змістовна, тому що і Британія не знає, що робити з перспективою Європи та світу.

Проблема Європи - така ж, яка і всього світу - відсутність бачення перспективи світу і відтак неможливість адекватно реагувати на виклики.

Але Європа, на відміну від решти світу, знаходиться в дуже специфічній ситуації. По-перше, Європа здійснює інтеграцію, а для цього бачення перспективи є принциповим. По-друге, Європа традиційно в історії перша в Західному світі та і в світі загалом встигала філософськи осмислювати перспективи - саме тому відсутність такого осмислення цього разу так боляче б'є по самолюбству Європи.

По-третє, США, що впродовж більш, ніж півстоліття, були опертям Європи, скоріш за все, відцураються від неї, а це значить, що Європа лишається наодинці з Росією та ісламським світом, які по-своєму руйнують її зсередини.

Причому з технологічної точки зору подолання розколу Європи можливе. Для цього потрібно всього лишень, по-перше, створити нову філософію та нову гуманітаристику, що в Європі принципово можливо навіть з невеликими затратами ресурсів. По-друге, потрібно, щоб правлячі класи європейських країн почали базувати свою стратегічну політику на нових філософських та гуманітарних уявленнях.

Але саме тому, що консервативні правлячі класи опираються процесу творення нової філософії та нової гуманітаристики і з усіх сил чіпляються за старі уявлення, це мало можливо в соціальному плані. Тобто Європа може технологічно та ресурсно подолати власний розкол, але психологія правлячих класів цьому заважає.

Розкол США

Перемога Трампа на президентських виборах в США це перемога солідаризованої Трампом малозабезпеченої і не дуже освіченої громади над багатим та освіченим правлячим класом. Основне переконання Трампа - потрібно навести порядок у власному домі, переставши витрачати ресурси США на весь світ.

Тобто це не є внутрішньою проблемою США, бо США як світовий домінат опікувалися цілим світом останні десятиліття. В граничному уявленні - США більше не можуть втримувати наявний світовий порядок, який за великим рахунком самі і створили. Причому замість того, щоб пропонувати новий світовий порядок, США беруть історичний час, щоб зайнятися собою та подумати про світову перспективу.

Але проблема в тому, що у світу немає того часу, протягом якого США у своїй ізоляції будуть думу думати.

І справа тут не в тому, що весь світ волає до США - «дайте, нам новий світовий порядок». Справа в тому, що світова політика не знає порожнечі. Туди в світі, звідки підуть США, одразу ж прийдуть Росія, Китай чи ісламський світ.

Тобто «pax americana» за часів самоізоляції США фрагментується на «русский мир», «китайський світ» та «ісламський світ», причому «західний світ» значно звужується.

Тобто за великим рахунком розкол США як світового домінату призведе до розколу цілого світу.

Чи можуть США в принципі стати новим домінатом нового світу?

Навряд чи.

Справа в тому, що США були таким світовим домінатом лише завдяки тому, що філософські та гуманітарні засновки цього забезпечувала Європа. Коли ж Європа в процесі нинішньої світової кризи відмовилася від нових філософських та гуманітарних досліджень, самі по собі США неспроможні забезпечити цю функцію.

Нові інженерні, телекомунікаційні, космічні та військові інновації самі по собі можуть відновити регіональне лідерство США. Але для ролі нового світового домінату потрібна нова філософія та нова гуманітаристика.

Навіть традиційно сильне в США право не буде спроможне нічого врегулювати без нової філософії та нової гуманітаристики. Право саме по собі не має власних узагальнень - воно фіксує порядок, випрацюваний в інших сферах знань.

З технологічної та ресурсної точки зору США теж можуть організувати створення нової філософії та нової гуманітаристики. Але от американська еліта надзвичайно сильно в своїй ментальності орієнтована на прагматичну (що походить з британського утилітаризму) філософію. І саме це завжди було на заваді творення в США своєї різнопланової філософії за межами прагматики.

Отже розкол Європи та розкол в США підривають спроможність Західного світу запропонувати новий світовий порядок.

Війна Росії

Військові дії Росії вийшли далеко за межі колишнього простору СРСР. Сьогодні Росія веде війну не тільки в Україні і в Сирії. Росія також веде війну всередині США і в Європі - практично в кожній європейській країні. Єдина країна світу, де Росія не має потужної внутрішньої позиції впливу, це Китай.

Давно вже пора перестати називати війну Росії гібридною. Кожна сучасна війна з точки зору старих уявлень є гібридною. Але гібридність це погане уявлення, бо воно не дозволяє аналізувати широкий арсенал засобів та стратегій сучасної війни.

Найбільш ефективними на сучасному етапі стали такі види війн: 1) смислова війна - війна в публічному інформаційному просторі за власні смисли - смислові ідентичності та смислові оцінки; 2) організаційна війна - війна засобами маніпулятивних демократичних інституцій проти цих же інституцій за інституційну дезорганізацію та породжуваний ними громадянський хаос (сюди входить також і кібервійна, яку помилково часто причисляють до інформаційної війни як смислової); 3) державно-корпоративний терор - створення окремих військових груп та військових корпорацій, що діють за прихованої підтримки держави-агресора під видом миротворчих операцій чи військової допомоги за проханням легітимних місцевих влад, які завдяки корпоративній незалежності мають неймовірну мобільність і здатні приховувати власну діяльність за численними провокаціями терористичного спрямування, відповідальність за яких перекладається або на ворога, або на протестну місцеву громаду.

Фактично сьогодні Росія воює по всій території Європи та всередині США. Цей новий тип війни слабко усвідомлюється в Західному світі. Розкол Європи та розкол США стався за безпосередньої участі Росії. Зброю, яку довгий час використовував Захід проти Росії, тепер Росія використовує проти Заходу. Росія виявилася дуже хорошим учнем Заходу.

Чи може Росія стати новим світовим домінатом?

За жодних обставин.

У Росії немає того, що було у США разом з Європою в другій половині ХХ століття - 1) нової філософії та нової гуманітаристики; 2) інновацій світового рівня - ООН, світова валюта, рок-н-рол, масове кіно, комп'ютер, Інтернет і т.д.; 3) уявлення про новий світовий порядок, де ліберальна демократія захищається світовими інститутами щодо прав людини та зброєю НАТО.

І Росія не може в принципі, як це могли би Європа чи США, якби захотіли, здійснити необхідні інновації. Тобто Росія в принципі не може створити нову філософію та нову гуманітаристику, хай навіть на це у неї і є фінансові ресурси. Адже масова свідомість і ментальність російських інтелектуалів з усіх сил опирається новому світовому порядку, де були би прописані нові права громад супроти держав та корпорацій.

Росія сьогодні стоїть на шляху прогресу значно сильніше, ніж Європа та США. Бо якщо у США та в Європі прогресу опираються консервативні правлячі класи, то в Росії прогресу опирається все суспільство - такий результат роботи державної пропаганди, яка багато років поспіль займається архаїзацією масової свідомості.

Війна Росії має чітку цивілізаційну функцію - руйнування існуючого світового порядку. Але Росія результатами цієї руйнації скористатися не зможе. Архаїзована та агресована масова свідомість Росії мало ймовірно зусиллями інтелектуалів може породити позитивні ментальні рухи прогресивного для світу характеру.

Очікування Китаю

Споглядаючи за світовим конфліктом, Китай очікує, поки основні конфліктуючі сторони вичерпають свої ресурси, щоб скористатися плодами чужих конфліктів.

Чи принесе така стратегія вигоди? Чи дасть це можливість Китаю стати світовим домінатом?

В жодному разі.

Китай може зазнати мінімуму втрат через зовнішні конфлікти, але це значно посилює внутрішній конфлікт. Це слабко досліджена сфера цивілізаційної антропології, але тут можна говорити про цивілізаційну індукцію зовнішніх конфліктів всередині спостерігаючої їх цивілізації.

Китай має також мало шансів запропонувати світу новий світовий порядок. І це суттєво зменшує можливість Китаю скористатися позицією невтручання в світовий конфлікт.

Тобто ситуація може бути така - весь світ може лежати в руїнах, але Китай не зможе скористатися залишками ресурсів зруйнованого світу просто тому, що внутрішні конфлікти будуть роздирати його на шматки. Це і є наслідок процесу індукованого ззовні внутрішнього конфлікту.

ООН та НАТО

Найбільш значимі міжнародні організації знаходяться в глибокій кризі і нездатні відповідати на виклики сучасності.

ООН продовжує деградувати. Апофеозом цієї деградації можна вважати резолюцію ООН від 27 квітня 2016-го року S/RES/2282 (2016) «Постконфліктне світобудівництво». Суть цієї резолюції: «світобудівництво по суті являє собою політичний процес, який має на меті запобігання виникненню, ескалації, відновлення або продовження конфлікту... світобудівництво охоплює широкий комплекс програм і механізмів в областях політики, розвитку і прав людини...» Неможливо проводити політику, не маючи на це політичних та військових ресурсів. ООН перетворилася на генератор малозмістовних закликів.

Світобудова - не є справою політики. Світобудова і мир в світі на основі цієї світобудови відбується поза політикою - на рівні філософії та гуманітаристики, зокрема в сфері цивілізаційної антропології. Світ руйнується політикою. Але новий світ створюється не в політиці, він створюється в особливих духовних практиках: пророцтва, духовні рухи, нові візіонерсько-футурологічні бачення, нова філософія.

ООН так і на змогла вийти на рівень міжнародної (наддержавної політики), залишившись в рамках державної політики (політики сильних держав). ООН продовжує бути заручником політики найбільш сильних держав. Тобто ООН сьогодні є торгівельною площадкою, де цілісними та по частинах суверенітетами малих і слабких держав торгують в інтересах великих і сильних держав.

Більше того, сучасна криза пред'являє ООН виклик формування позиції єдиного людства, перш за все, цивілізаційно-духовної, цивілізаційно-філософської і цивілізаційно-правової. Але ООН не бачить цих проблем, не аналізує їх, не намагається їх вирішувати.

Тому у нинішньої ООН майбутнього немає. Ця організація не може ані відвернути світової кризи, ані запропонувати новий світовий порядок.

Скоріш за все ООН буде знищена разом зі старим світовим порядком.

Так і само і НАТО. З початком російсько-української війни в 2014-му році та початком світової війни Росії у 2015-му НАТО зробило спробу реформ. Але ці реформи поки що не дали жодних вагомих результатів - цей блок так само неспроможний протистояти викликами нових типів воєн.

Скоріш за все, в ситуації будь-яких конфліктів великих держав, вони будуть вирішувати свої проблеми поза НАТО. Окрім того, політика Трампа не дає жодних сподівань на позитивну перспективу для НАТО.

Найбільш значимі наукові відкриття та технологічні прориви 2016-го року

Перше важливе відкриття.

11 лютого міжнародна група вчених з обсерваторії LIGO в США експериментально підтвердила існування гравітаційних хвиль, передбачених майже сто років тому загальною теорією відносності Альберта Ейнштейна.

Читайте також: Головна проблема нинішнього загострення кризи

Тепер справа часу та відповідних ресурсів, щоб це підтвердження дало технологічні результати. Необхідними є адекватний математичний апарат, хороший розвиток фізичної теорії явища, наявність ресурсів на фізичні експерименти та талановиті інженери, щоб різні фантастичні застосування гравітації стали реальністю: гравіпромінь (транспортний промінь, що переміщає матеріальні об'єкти в заданому напрямку), гравізахват (поєднання матеріальних об'єктів гравітацією), гравіудар (удар гравітацією на відстані), гравідеструктор (руйнування матеріального об'єкта за допомогою гравітації на відстані) та антигравітація (протидія природній гравітації, що веде до штучного гравітаційного відштовхування).

Другий важливий винахід.

Нобелівської премії з хімії за 2016 рік удостоїлися Жан-П'єр Саваж (Jean-Pierre Sauvage), сер Джеймс Фрезер Стоддарт (Fraser Stoddart) і Бернард Лукас Ферінга (Bernard L. Feringa) за розробку і синтез молекулярних машин. Вчених нагородили за дослідження та інженерне досягнення, в яких їм вдалося змусити рухатися молекулярні машини з можливістю контролю цього руху. Молекулярні машини являють собою мініатюрну версію двигунів.

Ці пристрої можуть стати основою для нових матеріалів, датчиків і систем зберігання енергії. Це може бути використано як в медицині, так і в нано-технологічних дослідженнях більш широкого характеру.

Третє інтегральне досягнення.

Читайте також: 2016-ий: розпач гідності чи примус до оптимізму

Продовжується розвиток досліджень та технологій штучного інтелекту. Це одна з найбільш динамічних сфер.
Огляд відкриттів та технологічних новинок ви можете прочитати тут.

Короткий прогноз на 2017-ий рік

В своїй суті 2016-ий рік реалізовував перелом, що стався в 2015-му році. 2017-ий рік не буде прохідним. Цей рік значною мірою буде вирішальним.

Всі обставини майбутньої загальнолюдської драми сформовані, всі дійові особи вже проявлені. Тепер має початися основне дійство.
2017-ий рік буде дуже цікавим і дуже небезпечним для людства.

Сергій ДАЦЮК для UAINFO